ДЕ МЕЖА МІЖ СВОБОДОЮ І ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЮ?

Сьогодні молодь, яка виросла в умовах проголошеної свободи і демократії в одній конкретно взятій країні, із захватом зруйнувала, крім пам'яток про минуле життя своїх батьків і дідів, ще і всі державні інститути, почала поступово тверезішати. Все більше відчуваючи на собі жах безрозсудної вседозволеності.

Хто винен, що відомства, які мають стримувати осіб, що демонструють у суспільстві аморальну і божевільну поведінку, діють «не так», «не там», «не з тими»? Невже справа в тому, що загальне сп'яніння свободою все ще триває? Що робити? Мається на увазі: що робити «непитущим» і тим, хто вже повністю «протверезів»? Як, що, коли, кому щось вирішувати і щось забороняти? І що робити волелюбним людям у вільній і незалежній державі, якщо їх мову і дії починають забороняти, припиняти, засуджувати?
Ось на ці сакраментальні питання відповіді знають люди віруючі й розумно мислячі.
Перша відповідь прозвучить, як не дивно, у вигляді питання: «а судді хто»? Друга відповідь, теж у вигляді питання: а ти сам-то що пропонуєш? І третя запитальна відповідь або відповідне запитання: а сам-то ти що уже зробив і наскільки ефективним є те, що ти зробив для протверезіння і оздоровлення суспільної моралі? Ото ж бо й воно! Дуже багато розумні люди звикли скаржитися, дорікати, критикувати, констатувати те, що не подобається. «Жнив багато та робітників мало» (Лк. 10: 2)
І що робити? Знову заборони: не робити того, не говорити цього? Як же співвіднести поняття вільної волі і численних заборон, що виходять у дитинстві від батьків, в юності – від вчителів, у зрілому віці – від державних мужів? Де ж вона, свобода?
У міру олюднення, в зв'язку з розвитком свідомості людини і людства, давним-давно, на перших етапах еволюції були осмислені та передбачені рамки громадського співіснування різних людей в умовах сім'ї, колективу, країни, планети. Рамки ці не змінювалися протягом трьох з половиною тисяч років (не вбий, не свідчи неправдиво, не кради, не чини перелюбу).
У всіх країнах світу законодавчо забороняється людині вбивати людину, забороняється брехати, красти, зраджувати. Чому скрізь одне і те ж заборонено, якщо людей розумних і освічених стає все більше? Щоб усім, хто шанобливий до друга і незнайомої людини, хто законослухняний, можна було комфортно жити, працювати, займатися улюбленою справою.
Рамки ці, звані мораллю суспільства, змінюються разом з духовним ростом кожного члена суспільства.

СВОБОДА, СЛУХНЯНІСТЬ, СМИРЕННЯ

Зміни на планеті Земля відбуваються у заданому Космічному ритмі у всіх сферах життя людини розумної. Завданням окремо взятої розумно мислячої людини є:

• своєчасно побачити настання періоду змін в її особистому житті, в житті її родини, колективу, міста, країни;
• відчути ритм руху;
• прийняти нові умови як усвідомлену необхідність.

Багато людей переходять з одного, звичного для них, світу в інший (дорослішаючи фізично, психічно, духовно) іноді зовсім непомітно для себе. Учень – це один душевно-духовний світ. Студент – це інший світ. Вчитель – третій, а у міністра освіти – свій масштаб душевно-духовного світу з його турботами, вимогами, порядками, законами.
Одна і та ж людина може пройти через всі ці світи за одне своє життя. Питання: в якості кого з духовної точки зору? Для всіх духовно розвинених людей є три завдання: вчитель, цілитель, суддя. Розумно мисляча людина розуміє, що спочатку треба стати собі самому суворим вчителем, співчуваючим цілителем і милосердним суддею.
В даний час створені умови для того, щоб відбулися докорінні зміни у свідомості всіх розумно мислячих людей. У когось це етап пробудження, тобто активізації бажання пізнання себе, свого внутрішнього світу. У іншого – етап насичення знаннями про себе, про свої здібності і можливості. У третього – етап протверезіння з переходом від самозамилування до самокритики.

ВМІННЯ МИСЛИТИ ЛОГІЧНО

"Розумна діяльність людини є не тільки його особистою справою, але історично неминучим, еволюційним переходом біосфери на новий рівень розвитку, для якого характерний тісний взаємозв'язок законів природи з соціально-економічними законами і законами мислення". (Е.Піньковська)

Логіка – 1) наука про закони мислення, способи доказів і спростувань; 2) хід міркувань, послідовність пов'язаних між собою умовиводів; 3) внутрішня закономірність, продуманість, розумність.
Формальна логіка – вивчає форми думок і їх поєднань, абстрагуючись від конкретного змісту суджень, умовиводів і понять.
Діалектика – філософське вчення про становлення і розвиток буття і пізнання; засноване на знаннях єдності і боротьби протилежностей, заперечення заперечення, безперервної мінливості природи (незлиття і неподільності).
У 2001 році почалася Епоха Співстраждання для всього населення земної кулі. Її будують сили (цієї епохи), керуючись законами миру, рівності, братерства і свободи, активізували (пробудили) свідомості людей, спрямованих до Добра і Світла, на творчу діяльність, спрямовану для досягнення процвітання загального блага.
У кого-сь почалося якісна зміна у власному мисленні. У інших – почалися зміни у взаєминах з рідними і близькими. У третіх прокинулося прагнення ощасливити співробітників свого колективу, співгромадян, а хтось відчув у собі сили облагодіяти все людство.
Щоб освоїти еволюційний ритм руху, від окремої людини, від держави і від людства потрібні певні зусилля, інакше можна відстати від потяга (еволюції).
Еволюція – це процес поступової і безперервної кількісної зміни кого-чого-небудь, що готує якісні зміни.
Революція – це корінний переворот в якій-небудь області життя: у виробництві і розподілі благ (соціальна Р.); в освіті (інтелектуальна Р.), в переосмисленні добра і зла (культурна Р.), в релігійному житті (духовна революція).
Еволюція і революція – два елементи, які взаємовиключають один одного і в той же час взаємообумовлюють діалектичний процес у розвитку суспільства.

Про гріховність, поблажливість, звички

Гріх – негожий вчинок, порушення (релігійних) правил, приписів.
У сучасному світі, за дві тисячі років існування християнської релігії число людей, які прийняли цю віру «розумом, душею і серцем», тобто мислячих, розмірковуючих, осмислюючих Вчення і заповіді Ісуса Христа, збільшилося багаторазово. Але зросла і кількість освічених громадян серед атеїстів, яким не чужі гуманізм і знання про моральні цінності в душі, відповідальність і законослухняність в розумі.
Тому в теперішній час поняття «гріховність» стало універсальним і може бути застосовано не тільки для позначення порушення релігійних правил серед віруючих людей, а й негожих вчинків (з точки зору християнської моралі) в середовищі освічених інтелігентів-атеїстів.
Гріхопадіння – вчинок, здійснений в порушення норм суспільної поведінки, моральних правил. В релігії такий вчинок першими зробили Адам і Єва, коли порушили заповіт послуху. Потім їхній син Каїн зробив братовбивство через заздрощі до Авеля, жертвоприношенню якого Бог віддав перевагу. Пізніше – невдячний Хам посміявся над своїм батьком Ноєм, що врятував усю сім'ю від всесвітнього потопу. Ще пізніше жадібний, заздрісний і невдячний Юда зрадив Ісуса Христа, передавши в руки ворогів Його за тридцять срібняків. Ці грішники в одну мить опинилися в прірви бездуховності, аморальності, божевілля.

АЗБУЧНА ІСТИНА

Азбука – основні, найпростіші початки якоїсь науки.
Істина – твердження, судження, перевірене практикою.
Азбучні істини – прості, всім відомі, перевірені особистим досвідом думки.
Найпростішим завданням на самому початку осягнення науки про самого себе слід запам'ятати дуже дієве правило досягнення успіху в будь-якій новій справі:
Треба постаратися зрозуміти, що ти хотів би змінити.
Наступним кроком – прийняти концепцію заміни чогось на щось. Після цього вмістити в пам'ять основні заборони (чого не можна і не буду робити). Потім опанувати те, що можна і потрібно робити. Після цього спокійно почати застосовувати знання і досвід у будях, однаково ретельно аналізуючи успіхи і невдачі.
Останній крок – навчитися коригувати ускладнення, що з'являються, «під час» їх виявлення, краще на самому початку.
Якщо готовий до цієї багатотрудної справи, зміни самого себе, тоді спочатку треба зрозуміти «Хто ти?» у тому світі, в якому живеш? Ти, як людина, спрямована до духовного розвитку, розумна, розсудлива, розумно мисляча або мудра?
Це легко перевірити, обравши по одній відповіді на запропоновані в двох тестах питання.
Тест 1.
На що тобі сьогодні не вистачає коштів?
а) На ліки, їжу, комунальні платежі.
б) На покупку одягу, меблів, машини.
в) На придбання книг, відвідування театрів, виставок, на подорожі.
Тест 2.
Що є причиною нестачі коштів?
а) Малий розмір пенсії, допомоги, зарплати.
б) Знання заповідей: «Не вкради», «Не збреши», «Не заздри».
в) Незнання законів: доцільності, співмірності, вибору головного.
Якщо відповіді в двох тестах не співпали, то ти людина, яка думає про духовний розвиток, досить правдива, але негармонійна.
Якщо в обох тестах твої відповіді «а», то ти в своєму світі (в своєму оточенні) людина розумна, правдива, але громадянська свідомість твоя спить, як у споживача-реципієнта. Тому тобі весь час здається, що тобі хтось щось повинен дати: грошей, здоров'я та інших благ для щасливого і безбідного твого особистого життя.
Якщо твої відповіді в двох тестах «б», то людина ти розумна, прагматична, не тільки маєш зачатки духовних знань, а й намагаєшся застосовувати заповіді в житті. Чи не пробував для здійснення мрії зайнятися кар'єрним ростом? Для цього треба буде підвищити свій освітній рівень.

АБЕТКА ПОВАГИ

Якось непомітно зникло з політико-урядової риторики слово «гідність».Чому політики про неї поговорили і якомога скоріше забули, лишивши політкоректну риторику «на злобу дня», щоб про них не забули? Та й у повсякденні про "гідність" ми стали згадувати  теж чомусь рідше, чим далі від Майдану.Черговий лікнеп від Е.А. Піньковської допоможе розібратись у цьому:
"Зізнайся, читачу, на яке з перерахованих далі питань, можеш відповісти: ніхто і ніколи!

• Хто і коли зміг тебе образити? 
• Хто і коли зміг тебе принизити? 
• Хто і коли утискав твої особисті права?

 Пояснення тому, хто щиро відповів: «ніхто і ніколи»! Ти – людина розумно мисляча, інтелігентна, культурна. У тебе розвинене почуття власної гідності. Ти справедливий і суворий до себе, чесний, щирий, обов'язковий, шанобливий, законослухняний, доброзичливий і скромний у взаєминах з іншими людьми. З цієї причини ти вмієш постояти за свої права, не перекладаєш свої обов'язки на інших. У родині, на роботі, з друзями і співгромадянами – безконфліктний, коректний, пунктуальний. Ти – вільна особистість. Де б ти не жив, чим би ти не займався, завжди маєш сили і знаходиш можливості викорчовувати сучасний «корінь зла» у взаєминах між людьми (неповажне ставлення до людини). Тому, у кого не вийшла задана відповідь «ніхто і ніколи» на всі три перших питання, пропонується другий блок питань. Треба вибрати одне з продовжень (а, б, в) до відповіді на всі три вищенаведених питання – «раніше було, але такого зі мною вже не траплялося»:

• а) протягом останніх десяти років, 
• б) не траплялося останні п'ять років, 
• в) у будь-якому випадку, в поточному році такого не пригадаю. 

Той, хто вибрав відповідь «а» – людина інтелігентна, миролюбна, відкрита, дисциплінована, переконана, комунікабельна. Має задатки лідера, безсумнівно успішна в будь-якій сфері, може реалізувати себе в громадській діяльності, задоволена життям.

ДОБРИЙ, ДОБРЕНЬКИЙ І СПРАВЕДЛИВИЙ

Кажуть, у наш час дуже важко бути доброю людиною, оскільки люди стали невдячними. Подібне твердження часто звучить з вуст людей освічених, інтелігентних, які все свідоме життя намагаються здійснювати виключно «добрі» справи. Самих цих людей правильніше називати не «добрими», а «добренькими».

ДОБРЕНЬКИЙ - той, хто, роблячи добро, очікує винагороди за принципом «Я - тобі, а ти - мені».
Мудрі люди стверджують, що істинно добрій людині живеться радісно. Невже легко? Не завжди і не у всьому, але вона не боїться труднощів. Більш того, будучи законослухняною, не створює собі проблем, а в разі їх виникнення вміє самостійно знайти вихід із ситуації.
ДОБРИЙ - чуйний (за своєю суттю) - людина, яка щиро (безоплатно) робить добро іншим.
Доброта як чеснота в людині культурній (справедливій, щирій, безкорисливій, дбайливій) приносить їй задоволення від скоєних нею добрих справ на благо людей, як її близьких, так і незнайомих. Вона або не обіцяє того, що не в силах зробити, або робить, не чекаючи відповідного кроку від того, кому чимось допомогла. Справжня доброта далекоглядна і справедлива.
СПРАВЕДЛИВИЙ - людина, спрямована на здійснення правильних, насущних завдань, що діє неупереджено, відповідності з істиною.
Чи буває так, що чим більше ти намагаєшся допомогти, тим більше турбот на тебе звалюють інші члени сім'ї, колеги, друзі? При тому, якщо ти іноді відмовляєш, то сердяться і звинувачують, та ще й так, що іноді легше зробити за них те, що вони самі повинні для себе робити, ніж вислуховувати незаслужені закиди.

ЩЕ РАЗ ПРО ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ (тому, хто не знає суті закону дзеркального відображення)

Кожна резонансна подія в житті окремої людини, конкретної сім'ї, міста або країни, в Період Великих Змін (зміни епох, тисячоліть, століть) проявляє все таємне, що накопичувалося, накопичувалося століттями, і раптом - вийшло назовні.
Важким завданням для людини, що духовно розвивається  (віруючої, інтелігентної, освіченої) в будь-якому періоді змін є збереження свого внутрішнього світу, своєї гідності в хаосі стрімко виникаючих подій і явищ. При цьому важливо не знецінити і не втратити накопичені предками і передані їй (цій розумно мислячій людині) чесноти.
Саме в такий період слід пильніше відшукувати погане в хорошому і хороше в поганому, іншими словами - бачити «зло у добрі» і «добро у злі». Те, що між цими протилежними властивостями можна буде визначити, як оптимальне на даний момент.
Дуже важко багатьом віруючим людям крізь пелену забобон або з свідомістю, спотвореною атеїстичним вихованням їх батьків і дідів, сприймати існуючий земний світ. Немає знань про те, що в умовах землі, якщо людина заявила про віру в Бога, то вона отримує право бути захищеною Богом, але при цьому вона отримує і обов'язок відповідально виконувати закон Божий (любити ближнього, як самого себе). А далі - «по вірі Дано буде».
До свого праву спілкування з Богом багато віруючих, навіть язичники і атеїсти, не втомлюються вдаватися щодня, не соромлячись повторювати всує:

• Дай, Боже!
• Спаси, Боже!
• Помилуй, Господи!
• Допоможи, Господи!

Індивіде, ЗНАЄШ, ХТО ТИ?

Питання поставлено виключно тому, хто вже не раз давав собі відповідь. Перевірити правильність власної думки про себе нікому не шкодила, і надалі не зашкодить. Отже, якщо читаєш ці рядки, то явно людина ти розумно мисляча. Далі слід перевірити відповідність того, що про себе думаєш насправді на сьогоднішній день?
Наприклад, якщо думаєш, що ти справедливий, поважний, дисциплінований, тоді відповідай собі: ти в цьому впевнений на сто відсотків? Твій відповідь «Так!»?

Відповіді на питання у всіх тестах «так» або «ні», запиши для себе.

ТЕСТ 1.

Ти міг би вбити бандита?
Ти міг би вбити свого ворога?
Ти міг би вбити свого суперника?

ТЕСТ 2.

Ти хоча б раз обманював своїх батьків?
Ти хоча б раз обманював своїх друзів?
Ти хоча б раз обманював своїх керівників?

ТЕСТ 3.

Ти переїдаєш за столом зайве?
Ти запізнюєшся на роботу, навчання, в гості, в театр?
Ти судиш рідних, друзів, колег в їх відсутність?

Переглянь ще раз питання і признайся собі: ніде не злукавив, всі відповіді дано правдиво?

Про духовну культуру, щук і карасів

В даний час, у багатьох розвинених, цивілізованих країнах живуть і працюють різні за своїм ментальном  рівнем люди. Як же їм уживатися один з одним, якщо бажання, емоції, думки і вчинки у них діаметрально протилежні, як у щук і карасів, за якими вони (щуки) полюють?
Бажання у одних помірні, у інших – непомірні.
Емоції у одних стримані, у інших – буйні.
Думки у одних добрі, у інших – ненависницькі.
Вчинки у одних благородні, у інших – злочинні.
Еволюціонуючи, розумно мисляча людство поступово вдосконалює умови взаємодії, можна сказати, відмінності між різними континентами (раси), країнами (нації) і всередині окремих держав (етнічні групи). Планка культури взаємин підвищується, як правило, тиском знизу. Що це означає?
Як тільки виборці, або працівники підприємств, або представники інших соціальних груп (інваліди, пенсіонери) починають висловлювати невдоволення існуючими нормами, правилами, законами, так відразу депутати і міністри змушені переглядати старі закони. Якщо нові норми і правила змінюються в сторону справедливості, відповідно запиту часу і приймаються усіма існуючими соціальними групами, то на деякий період настає мирне співіснування в суспільстві.
Логічно буде припустити, що якщо в окремо взятій державі немає миру, люди часто страйкують, множаться злочини, немає порядку і звичайної чистоти в будинках і на вулицях, то це означає одне: планка культури взаємин в даному місті, регіоні, державі звалилася вниз. А якщо в декількох державах відразу?

ЧИ ЗМІНИВСЯ ТИ І ТВІЙ СВІТ ЗА РІК?

Три дари пізнання уготовані людині на землі: розсудком, розумом, свідомістю.
Розсудлива людина, перебуваючи в зосередженому стані, може зрозуміти розумом простий сенс, закладений в наукових, філософських працях і навіть в Святих Писаннях, щоб запам'ятати те, що сподобалося.
Розумно мисляча людина здатна осмислити те, що її зацікавило, порівняти моральну суть пізнаваної події зі своєю планкою моралі, щоб прийняти серцем або не приймати новий для себе образ мислення і поведінки.
Мудра людина за простим і моральним змістом бачить духовним зором таємну і сокровенну суть минулого, осмислює аналогію в сьогоденні і усвідомлює свої завдання на майбутнє.
У інтелігентної, розумно мислячої людини не виникає категоричного заперечення, неприйняття, опору тому, чого не розуміє відразу (чи добре чи погано?) Так як знає: що добре для неї, може бути погано для інших або навпаки. Вона знає, що запереченням відкидається можливість пізнання цього самого незрозумілого явища, події, інформації. Неприйняття нових умов життя повергає в розчарування. Опір всьому новому, як правило, призводить до збіднення досвідом та знаннями.

ПРО ПРОСВІТУ ВІРУЮЧИХ

Слово «віра», яке вживається в Святих Писаннях, перекладається як «пізнання». Не раз доводилось чути, що в Київській Русі люди були хрещені (князем Володимиром), але не просвічені (священиками). Невже досі зберігається такий стан? Невже від якості віри залежить мислення людини освіченої: просвітлене, просвічене, освячене?
«А віра ж є здійснення очікуваного і впевненість в невидимому» (ап. Павло. Евр. 11: 1).
Завдяки пізнанню можна повірити в існування Бога (не заперечую того, що Він є). Завдяки інтуїції (досвіду, помноженому на знання) можна повірити, відчути присутність Бога в своєму житті. Завдяки здійсненню благородних вчинків можна перебувати в Бозі, служити Йому вірою і правдою.
Люди, які обрали для себе релігійний спосіб життя, як правило, ходять до церкви, слухають проповіді, де священики «наставляють» їх на шлях істинний. Деякі з них стають просвітленими віруючими.
Пізнають моральний сенс Вчення Ісуса Христа про світ, правду, прощення, співчуття віруючі люди намагаються чинити в побуті і в громадських місцях правильно, законослухняно, благородно. Це просвічені віруючі.
Однак в здатності думати, говорити і діяти законослухняно, є свої три висоти або три етапи становлення свідомості віруючої людини.
Низовинне, розумове мислення (гріховне) - егоїстичне, коли людина, вступивши на шлях пізнання Бога, думає лише про власну вигоду.
Моральне, розумне (без особистої користі) - мислення, наповнений елементами турботи про людей.