Сьогодні молодь, яка виросла в умовах проголошеної свободи і демократії в одній конкретно взятій країні, із захватом зруйнувала, крім пам'яток про минуле життя своїх батьків і дідів, ще і всі державні інститути, почала поступово тверезішати. Все більше відчуваючи на собі жах безрозсудної вседозволеності.
Хто винен, що відомства, які мають стримувати осіб, що демонструють у суспільстві аморальну і божевільну поведінку, діють «не так», «не там», «не з тими»? Невже справа в тому, що загальне сп'яніння свободою все ще триває? Що робити? Мається на увазі: що робити «непитущим» і тим, хто вже повністю «протверезів»? Як, що, коли, кому щось вирішувати і щось забороняти? І що робити волелюбним людям у вільній і незалежній державі, якщо їх мову і дії починають забороняти, припиняти, засуджувати?
Ось на ці сакраментальні питання відповіді знають люди віруючі й розумно мислячі.
Перша відповідь прозвучить, як не дивно, у вигляді питання: «а судді хто»? Друга відповідь, теж у вигляді питання: а ти сам-то що пропонуєш? І третя запитальна відповідь або відповідне запитання: а сам-то ти що уже зробив і наскільки ефективним є те, що ти зробив для протверезіння і оздоровлення суспільної моралі? Ото ж бо й воно! Дуже багато розумні люди звикли скаржитися, дорікати, критикувати, констатувати те, що не подобається. «Жнив багато та робітників мало» (Лк. 10: 2)
І що робити? Знову заборони: не робити того, не говорити цього? Як же співвіднести поняття вільної волі і численних заборон, що виходять у дитинстві від батьків, в юності – від вчителів, у зрілому віці – від державних мужів? Де ж вона, свобода?
У міру олюднення, в зв'язку з розвитком свідомості людини і людства, давним-давно, на перших етапах еволюції були осмислені та передбачені рамки громадського співіснування різних людей в умовах сім'ї, колективу, країни, планети. Рамки ці не змінювалися протягом трьох з половиною тисяч років (не вбий, не свідчи неправдиво, не кради, не чини перелюбу).
У всіх країнах світу законодавчо забороняється людині вбивати людину, забороняється брехати, красти, зраджувати. Чому скрізь одне і те ж заборонено, якщо людей розумних і освічених стає все більше? Щоб усім, хто шанобливий до друга і незнайомої людини, хто законослухняний, можна було комфортно жити, працювати, займатися улюбленою справою.
Рамки ці, звані мораллю суспільства, змінюються разом з духовним ростом кожного члена суспільства.
А яка духовно-моральна висота законів суспільства, в якому живеш ти? Проаналізуй поведінку оточуючих тебе людей (членів сім'ї, друзів, колег), потім проведи спостереження за керівниками, політиками, чиновниками. Чи у багатьох відзначаєш ознаки незалежності й свободи? У скількох яскраво виражене почуття власної гідності? Чи радує високий рівень культури мовлення, поведінки, професіоналізм? Або в більшій кількості зустрічаєш вседозволеність, безпардонність, безкультур'я? Шкода, якщо останнє переважає. Однак, перш ніж досліджувати інших, спробуй визначити: «Хто ти?» В даний момент свого духовно-морального розвитку?
Тест. Визнач пункт, в якому ти, як вільна особистість, не бажаєш перебувати, але іноді перебуваєш. Зверни увагу на свій статус у духовному розвитку (позначений в дужках). Далі, після тире – позначений той, хто (або що) для особистості, що розвивається в духовно-моральному відношенні, є обмежувачем свободи.
1. Покірність (духовний раб) – господар, пан.
2. Несвобода (духовне немовля) – мати, батько – годувальники.
3. Підпорядкування (духовний підліток) – старший за званням, положенням.
4. Послух (духовний учень) – учитель.
5. Смирення (духовний співробітник) – керівник.
6. Спокій (духовний друг) – власна совість.
7. Умиротворення (віруючий) – Закон Божий.
Якщо ти розумно мисляча людина і самостійно здатний відповідати за свої слова і вчинки, значить, ти – не раб.
Якщо ти працюєш, намагаючись себе пізнати і вдосконалювати, значить – уже не немовля, але їжу (духовну також), отримуєш від годувальників.
Якщо ти працьовитий, але на даному етапі свого розвитку потребуєш підтримки, поради, рекомендації, тоді опановуй закон ієрархії, і все буде в порядку.
Якщо ти вже досить самостійний і самокритичний, – згадай мудрі вислови: «повторення – мати навчання»; «ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог, але кожна людина тобі вчитель». І ще – «не буває учень більше вчителя». Це допоможе розвитку слухняності в тобі.
Якщо ти поділяєш світогляд, ідеологію і філософію свого керівника (в колективі, місті, в країні), значить ти живеш радісним життям і зі смиренням у твоїй душі проблем не буде.
Якщо ти перебуваєш по черзі в пункті шостому і сьомому, ти – щаслива людина!
Зрозуміло, що перебування в першому і другому пункті не засуджується, якщо говорити про духовний розвиток. Починаючи з третього пункту, людина освічена, розумно мисляча, що знає про закон ієрархії, намагається не порушувати ні цей закон, ні інші правила і накази, тому підпорядкування (батькам, учителям, командирам) для нього не буде тягарем. Чим освіченіша і духовно більш просвічена людина, тим менше вона порушує законів: цивільних, моральних, духовних. І вона, така людина, вільна від докорів, покарань, судових вироків з боку оточення і органів правопорядку. Вона, така людина, незалежна ні від чиєї думки. Вона – судить себе сама.
Особистість, що свідомо вступила на шлях самовдосконалення (свого подальшого
духовно-морального розвитку), навряд чи відчуває дефіцит свободи, розуміючи, що найбільша свобода настає за приборкання власних бажань та емоцій. Непомірність у бажаннях і неприборканість в емоціях веде до вседозволеності й безтактності, і, як наслідок – до осуду, неприйняття, відчуження.
Де проходить межа між свободою і вседозволеністю? У совісті. Де знаходиться вимикач між «хочу», «мені треба» і «не можна»? У совісті. А де, де, де ... У совісті! У совісті! У совісті !!!
І що це означає? Якщо, наприклад, в якійсь країні урядовим чинам, політикам, дисидентам-інтелігентам, журналістам увесь час не вистачає свободи, – вони що, духовно недосконалі чи просто люди без совісті?
Ці діагнози (про стан духовного і душевного нездоров'я) неважко диференціювати. Справа за фахівцями-цілителями, які проявляться негайно, як тільки у суспільства з'явиться запит на них.
Джерело: Товариство культури "Світло"
Ось на ці сакраментальні питання відповіді знають люди віруючі й розумно мислячі.
Перша відповідь прозвучить, як не дивно, у вигляді питання: «а судді хто»? Друга відповідь, теж у вигляді питання: а ти сам-то що пропонуєш? І третя запитальна відповідь або відповідне запитання: а сам-то ти що уже зробив і наскільки ефективним є те, що ти зробив для протверезіння і оздоровлення суспільної моралі? Ото ж бо й воно! Дуже багато розумні люди звикли скаржитися, дорікати, критикувати, констатувати те, що не подобається. «Жнив багато та робітників мало» (Лк. 10: 2)
І що робити? Знову заборони: не робити того, не говорити цього? Як же співвіднести поняття вільної волі і численних заборон, що виходять у дитинстві від батьків, в юності – від вчителів, у зрілому віці – від державних мужів? Де ж вона, свобода?
У міру олюднення, в зв'язку з розвитком свідомості людини і людства, давним-давно, на перших етапах еволюції були осмислені та передбачені рамки громадського співіснування різних людей в умовах сім'ї, колективу, країни, планети. Рамки ці не змінювалися протягом трьох з половиною тисяч років (не вбий, не свідчи неправдиво, не кради, не чини перелюбу).
У всіх країнах світу законодавчо забороняється людині вбивати людину, забороняється брехати, красти, зраджувати. Чому скрізь одне і те ж заборонено, якщо людей розумних і освічених стає все більше? Щоб усім, хто шанобливий до друга і незнайомої людини, хто законослухняний, можна було комфортно жити, працювати, займатися улюбленою справою.
Рамки ці, звані мораллю суспільства, змінюються разом з духовним ростом кожного члена суспільства.
А яка духовно-моральна висота законів суспільства, в якому живеш ти? Проаналізуй поведінку оточуючих тебе людей (членів сім'ї, друзів, колег), потім проведи спостереження за керівниками, політиками, чиновниками. Чи у багатьох відзначаєш ознаки незалежності й свободи? У скількох яскраво виражене почуття власної гідності? Чи радує високий рівень культури мовлення, поведінки, професіоналізм? Або в більшій кількості зустрічаєш вседозволеність, безпардонність, безкультур'я? Шкода, якщо останнє переважає. Однак, перш ніж досліджувати інших, спробуй визначити: «Хто ти?» В даний момент свого духовно-морального розвитку?
Тест. Визнач пункт, в якому ти, як вільна особистість, не бажаєш перебувати, але іноді перебуваєш. Зверни увагу на свій статус у духовному розвитку (позначений в дужках). Далі, після тире – позначений той, хто (або що) для особистості, що розвивається в духовно-моральному відношенні, є обмежувачем свободи.
1. Покірність (духовний раб) – господар, пан.
2. Несвобода (духовне немовля) – мати, батько – годувальники.
3. Підпорядкування (духовний підліток) – старший за званням, положенням.
4. Послух (духовний учень) – учитель.
5. Смирення (духовний співробітник) – керівник.
6. Спокій (духовний друг) – власна совість.
7. Умиротворення (віруючий) – Закон Божий.
Якщо ти розумно мисляча людина і самостійно здатний відповідати за свої слова і вчинки, значить, ти – не раб.
Якщо ти працюєш, намагаючись себе пізнати і вдосконалювати, значить – уже не немовля, але їжу (духовну також), отримуєш від годувальників.
Якщо ти працьовитий, але на даному етапі свого розвитку потребуєш підтримки, поради, рекомендації, тоді опановуй закон ієрархії, і все буде в порядку.
Якщо ти вже досить самостійний і самокритичний, – згадай мудрі вислови: «повторення – мати навчання»; «ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог, але кожна людина тобі вчитель». І ще – «не буває учень більше вчителя». Це допоможе розвитку слухняності в тобі.
Якщо ти поділяєш світогляд, ідеологію і філософію свого керівника (в колективі, місті, в країні), значить ти живеш радісним життям і зі смиренням у твоїй душі проблем не буде.
Якщо ти перебуваєш по черзі в пункті шостому і сьомому, ти – щаслива людина!
Зрозуміло, що перебування в першому і другому пункті не засуджується, якщо говорити про духовний розвиток. Починаючи з третього пункту, людина освічена, розумно мисляча, що знає про закон ієрархії, намагається не порушувати ні цей закон, ні інші правила і накази, тому підпорядкування (батькам, учителям, командирам) для нього не буде тягарем. Чим освіченіша і духовно більш просвічена людина, тим менше вона порушує законів: цивільних, моральних, духовних. І вона, така людина, вільна від докорів, покарань, судових вироків з боку оточення і органів правопорядку. Вона, така людина, незалежна ні від чиєї думки. Вона – судить себе сама.
Особистість, що свідомо вступила на шлях самовдосконалення (свого подальшого
Де проходить межа між свободою і вседозволеністю? У совісті. Де знаходиться вимикач між «хочу», «мені треба» і «не можна»? У совісті. А де, де, де ... У совісті! У совісті! У совісті !!!
І що це означає? Якщо, наприклад, в якійсь країні урядовим чинам, політикам, дисидентам-інтелігентам, журналістам увесь час не вистачає свободи, – вони що, духовно недосконалі чи просто люди без совісті?
Ці діагнози (про стан духовного і душевного нездоров'я) неважко диференціювати. Справа за фахівцями-цілителями, які проявляться негайно, як тільки у суспільства з'явиться запит на них.
Піньковська Е.А.
Джерело: Товариство культури "Світло"
Комментариев нет:
Отправить комментарий