ВМІННЯ МИСЛИТИ ЛОГІЧНО

"Розумна діяльність людини є не тільки його особистою справою, але історично неминучим, еволюційним переходом біосфери на новий рівень розвитку, для якого характерний тісний взаємозв'язок законів природи з соціально-економічними законами і законами мислення". (Е.Піньковська)

Логіка – 1) наука про закони мислення, способи доказів і спростувань; 2) хід міркувань, послідовність пов'язаних між собою умовиводів; 3) внутрішня закономірність, продуманість, розумність.
Формальна логіка – вивчає форми думок і їх поєднань, абстрагуючись від конкретного змісту суджень, умовиводів і понять.
Діалектика – філософське вчення про становлення і розвиток буття і пізнання; засноване на знаннях єдності і боротьби протилежностей, заперечення заперечення, безперервної мінливості природи (незлиття і неподільності).
У 2001 році почалася Епоха Співстраждання для всього населення земної кулі. Її будують сили (цієї епохи), керуючись законами миру, рівності, братерства і свободи, активізували (пробудили) свідомості людей, спрямованих до Добра і Світла, на творчу діяльність, спрямовану для досягнення процвітання загального блага.
У кого-сь почалося якісна зміна у власному мисленні. У інших – почалися зміни у взаєминах з рідними і близькими. У третіх прокинулося прагнення ощасливити співробітників свого колективу, співгромадян, а хтось відчув у собі сили облагодіяти все людство.
Щоб освоїти еволюційний ритм руху, від окремої людини, від держави і від людства потрібні певні зусилля, інакше можна відстати від потяга (еволюції).
Еволюція – це процес поступової і безперервної кількісної зміни кого-чого-небудь, що готує якісні зміни.
Революція – це корінний переворот в якій-небудь області життя: у виробництві і розподілі благ (соціальна Р.); в освіті (інтелектуальна Р.), в переосмисленні добра і зла (культурна Р.), в релігійному житті (духовна революція).
Еволюція і революція – два елементи, які взаємовиключають один одного і в той же час взаємообумовлюють діалектичний процес у розвитку суспільства.

Будь-яка зміна політичного курсу простою більшістю людей в певний час сприймається «швидше погано, ніж добре». Ламаються стереотипи. Приходять нові керівники. Люди виходять зі «звичної зони комфорту», починають порівнювати, обурюватися, виступати з критикою. Ось це і є перше хороше в цьому «поганому» часі: активна позиція колись неактивних суб'єктів. Подолання байдужості і страху перед змінами в суспільній свідомості різноманітних груп людей – завжди оцінювалося позитивно.

Народ, що без страху виходить на площі з протестом – свідчить не тільки про сміливість, а й про підвищення рівня грамотності в економічних, політичних і правових питаннях. Освічений народ бачить прорахунки в діях політиків, які керують державою, більш того, не терпить неосвічених управителів над собою.
Якщо народ самоорганізується на протест, то це свідчить про крайню міру зниження рівня справедливості у владі.
Якщо народ вивела будь-яка партія, щоб перемогти, припустимо, на виборах і пообіцяла нові якісні зміни в житті людей, то вона (ця партія) стане заручницею тих, кого вивела на площу. У натовпі можуть виявитися всякі люди, і випадкові теж. І хтось незабаром розчарується, хтось образиться, хтось розсердиться на свого «кумира» (партію чи її лідера, або групу лідерів) і отримає «кумир» за законом причин і наслідків у відповідь від свого народу все, що про нього говорив і думав:
Лестив на словах, але принижував в думках – чекай, скоро тебе принизять.
Ображав невиконанням своїх обіцянок – чекай, скривдять ще сильніше.
Хитрував зі своїм народом – чекай, ті, хто поруч стоїть, обдурять і тебе.
Будь особливо обережним, переможець, якщо ти заявив про віру в Бога! Заявив? Ти мріяв про владу? Ти просив про допомогу? Працюй! Але пам'ятай, для Бога не має значення, де (на якому щаблі соціуму) ти знаходишся і як, і чим займаєшся для досягнення своєї мети. Де б і ким би ти не був, тобі буде надано допомогу.
Від Бога допомога прийде душі твоїй. Тобто надасться можливість, протверезівши від успіхів (або невдач), прозріти на скоєні гріхи в успішних діяння (побачити погане в хорошому), аж до моменту щирого каяття.
Ще краще, коли той, хто програв, уважно вдивляючись в дії переможця, відшукає там позитив. Для нього це буде справжнє моральне прозріння. Відзначити добрі справи суперника у злі свого програшу здатна лише моральна, розумно мисляча людина. Як тільки значне число освічених людей навчаться цьому мистецтву: аналізу власних помилок в своїх невдачах і програшах, в їхньому житті не стане програшів, а будуть лише еволюційні зміни.
У період становлення слід пам'ятати мудрі слова: «незнання законів цивільних веде до бунтів (революцій). Порушення законів – до воєн (партійних, цивільних, міжнародних)». Ці явища (бунти і війни) – гальмо (в сплячці або сп'янінні) для еволюційного розвитку свідомості в розумно мислячих умах. Де вже тут згадати про власні права і обов'язки? Що ж робити розумним і віруючим людям в період змін навколо?
Порада проста. Пам'ятати, що вони, віруючі і розумні, мають свій шлях розвитку: рух по семи сходинах .
1. Самопізнання – дає знання про себе (про плоть і душу).
2. Самовдосконалення – дає досвід щодо застосування сокровенних знань.
3. Піст – сприяє очищенню тіла фізичного від шлаків. Виробляється почуття міри в бажаннях, що сприяє розвитку сили волі.
4. Молитва (зосередження) – допомагає упокоренню емоцій і утриманню думок в чистоті.
5. Послух – з розвитком внутрішньої дисципліни цінується вище посту і молитви за трансформації духу протиріччя (докорів, претензій) в розуміння і згоду.
6. Розсудливість – це досягнення цінується вище послуху. Мається на увазі не зовнішня покірність, але послух голосу свого серця. Розсудливість допомагає відзрізняти свої думки від чужих (навіяних, невластивих) і не виконувати їх.
7. Смирення – ця чеснота цінується понад розсудливості, так як людина смиренна (добра і мудра) завжди усвідомлює: де, коли, навіщо, чому і як їй треба діяти або не діяти, щоб не зашкодити.
Важким завданням для людини, яка духовно розвивається (віруючої,

інтелігентної, освіченої) в будь-якому періоді змін – є збереження свого внутрішнього світу, своєї гідності в хаосі стрімко виникаючих подій і явищ. При цьому важливо не знецінити і не втратити накопичені предками і передані їй (цій розумно мислячій людині) чесноти.
Саме в такий період слід пильніше бачити, відшукувати – «зло у добрі» і «добро у злі».
Те, що між цими протилежними властивостями можна буде визначити як оптимальне на даний момент.
Дуже важко багатьом віруючим людям крізь пелену забобон або з свідомістю, спотвореною атеїстичним вихованням сприймати існуючий земний світ. Ні знань про те, що в умовах землі, якщо людина заявила про віру в Бога, то вона отримує право бути захищеною Богом, але при цьому вона зобов'язана відповідально виконувати закон Божий (любити ближнього, як самого себе). А далі – «по вірі Дано буде».
Період, коли відбувається процес одухотворення (трансформації неповноцінних якостей в чесноти) в свідомості окремої людини, досить непростий. А вже якщо у цілій нації! Або народу цілої країни! Це можна пояснити, з точки зору наявних відмінностей. Знання начебто і є, але тільки недостатні. Або вже досить знань законів, але немає досвіду їх застосування. Або є досвід, але бракує ерудиції, треба розширити кругозір. Або все перераховане вже є, але немає ритму в духовному просуванні.
«Не можна увійти в одну річку двічі». Але і не можна про людський розум і свідомість думати застарілими про нього даними, посилаючись лише на минуле в його біографії. Закон переходу кількості (накопичених знань про добро і зло) в якість (нових добрих справ) періодично вступає в силу, і круто змінює життя однієї людини. А якщо ця людина керівник, міністр або президент? Тоді він здатний змінити на краще життя свого колективу, галузі, країни.
Сьогодні мова йде про гуманізм, про трансформацію свідомостей, необхідних для демократизації всіх процесів, що відбуваються в суспільному житті.
Тому дуже важливо виконувати заповіт: «не суди, та не судимий, будеш».
Але повернемося до теми про стресову ситуацію в період змін, яка торкнулася тебе особисто, і до відшукування (як в дзеркалі), хорошого в поганому.
Спробуємо міркувати логічно. Якщо конфлікт, що виник між двома людьми, партіями, країнами, релігіями і т.д., довго не вичерпується, то з великим сумом слід зазначити: завжди, в будь-якій суперечці існують дві сторони, і обидві вони винні. Однак треба пам'ятати, що жодна з цих сторін не буває, погана настільки, щоб не поважати її думку, але й не буває, хороша настільки, щоб прийняти до уваги лише її думку. Суперечка завжди виникає в умовах, коли одна сторона порушила закони, правила, домовленості і т.д., а інша не здатна зрозуміти, чому було зроблено саме так, і пробачити (незнання, прорахунок, промах). До відома, слово гріх по-грецьки, звучить хамартія, що в перекладі означає –промашка повз ціль.
Наприклад, однією зі сторін порушений закон справедливості. Ця сторона розуміє справедливість через призму міркувань – «Я, МЕНІ, МОЄ». А справедливість, на яку претендує друга сторона, грунтується на думці – «ВОНИ, ЇМ, ЇХ». І та, і інша сторона вперто будуть відстоювати своє власне розуміння справедливості до тих пір, поки не з'явиться третій, наймудріший, з міркуваннями – «МИ, НАМ, НАШЕ» і не погасить суперечку.

Так як в період змін відбувається формування нової сходинки в ментальності кожної конкретної групи в суспільстві, в нації, в країні, то громадська думка в різних шарах, групах, націях можуть не збігатися. Ось і виникне нескінченна суперечка: хто правий (?) Або, вірніше, хто винен, що суперечка не припиняється? Питання: і що ж робити? Відповідь: чекати. Чекати, поки одного разу мудра людина або мудра держава, не доведе свою правоту невігласам або не протверезить розумних, але несмиренних гордіїв.

Господи, прости і врозуми нас, неосвічених, неприборканих і несмиренних!

Піньковська Е.А.

Джерело:Товариство культури "Світло"