Про гріховність, поблажливість, звички

Гріх – негожий вчинок, порушення (релігійних) правил, приписів.
У сучасному світі, за дві тисячі років існування християнської релігії число людей, які прийняли цю віру «розумом, душею і серцем», тобто мислячих, розмірковуючих, осмислюючих Вчення і заповіді Ісуса Христа, збільшилося багаторазово. Але зросла і кількість освічених громадян серед атеїстів, яким не чужі гуманізм і знання про моральні цінності в душі, відповідальність і законослухняність в розумі.
Тому в теперішній час поняття «гріховність» стало універсальним і може бути застосовано не тільки для позначення порушення релігійних правил серед віруючих людей, а й негожих вчинків (з точки зору християнської моралі) в середовищі освічених інтелігентів-атеїстів.
Гріхопадіння – вчинок, здійснений в порушення норм суспільної поведінки, моральних правил. В релігії такий вчинок першими зробили Адам і Єва, коли порушили заповіт послуху. Потім їхній син Каїн зробив братовбивство через заздрощі до Авеля, жертвоприношенню якого Бог віддав перевагу. Пізніше – невдячний Хам посміявся над своїм батьком Ноєм, що врятував усю сім'ю від всесвітнього потопу. Ще пізніше жадібний, заздрісний і невдячний Юда зрадив Ісуса Христа, передавши в руки ворогів Його за тридцять срібняків. Ці грішники в одну мить опинилися в прірви бездуховності, аморальності, божевілля.

Як же не допустити падіння людини розумно мислячої, але забобонної (що перебуває більшу частину доби в суєті світу матеріальних цінностей) в безодню гріховності? Падіння це небезпечне тим, що відбувається не відразу, а поступово, сходинами. Ось про них (про сходини) слід не лише знати, а й навчитися «вловлювати» своє перебування на кожній з перших трьох. Вчасно зупинившись, можна уникнути падіння на наступну (низьку) і натомість отримати силу і знання, якщо перейти на попередню (вищу) сходинку.

Як це зробити практично?

• Осмислити: у чому гріховність скоєного вчинку, вимовленого слова, думки, що укорінилася в голові.
• Щиро покаятися в тому, що зробив, сказав, подумав.
• Попросити прощення у того, кого образив своїм вчинком, словами, в думках.
• Намагатися більше не повторювати того, в чому розкаявся, не тільки з цією людиною, а й щодо інших людей.

Якщо після зазначеної процедури не стало легше, це означає, що прощення, каяття і осмислення своєї гріховності не були щирими.

Незавидне становище у тієї розумно мислячої людини, яка, швидко «збігаючи вниз» і досягаючи четвертої сходинки, застоюється на ній. В даний час подібне падіння безпосередньо залежить від:

• сили духу (якість віри),
• сили розуму (якість самокритики),
• сили волі (бажання і терпіння).

Сучасній розумно мислячій і віруючій людині необхідні неабиякий розум і воля, щоб не опинитися в небутті, тобто на першій сходинці дна бездуховності, звідки, втративши геть силу духу (віру), силу розуму (тверезість думки) і силу волі (працьовитість), самому вибратися неможливо.
Як правило, будь-яку людину штовхає вниз по семи сходинах від віри до безбожництва, від моральності до аморальності, від мудрості до божевілля – духовне невігластво (незнання законів), душевний егоїзм (неприборкані бажання та емоції), ментальна вседозволеність (думати про що хочу, коли хочу, як хочу). Тверезо, відповідально і самокритично мисляча людина майже постійно перебуваючи на сьомій сходині, не доводить справу до гріха.
7. Сходина поблажливості неправильної (поведінки, слова, думки).
6. Сходина дозволу собі вчинити проти правил (згрішити).
5. Сходина потурання грішити, але не каятися (усі так роблять!).
4. Сходина звички (подумаєш, грішу, як усі, і що за це буде?).
3. Сходина пристрасті до життя гріховного (явні ознаки безбожництва).
2. Сходина пристрасті до гріховності (явні ознаки аморальності).
1. Сходина одержимості гріхом (явні ознаки божевілля, чи не критичності).
На планеті Земля люди діляться на віруючих в Бога та атеїстів. Атеїсти діляться на тих, що переступають закони цивільні та моральні, і на законослухняних. Віруючі діляться на грішних, праведних і святих.
При цьому багато розумних людей у всіх країнах хочуть жити під мирним небом, в аурі любові, правди і справедливості. Таке життя може наступити тим швидше, чим більше розумно мислячих людей на планеті побажають і втримаються від гріхопадіння.
Віруючим, у прагненні до порятунку, які знають про існування вічного життя і вічної

смерті для душі, нижче дається нагадування про сім смертних гріхів, яких краще не робити.

1. ПЕРЕЛЮБ (порушення клятви вірності)
2. ОБЖЕРЛИВІСТЬ (порушення закону доцільності)
3. КОРИСЛИВІСТЬ (порушення закону сумірності)
4. ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ (незнання закону необхідності)
5. ОСУД (незнання закону дзеркала)
6. ЗАЗДРІСТЬ (незнання закону магніту)
7. ВІДСТУП (незнання закону причин і наслідків)

Хто вірує в Бога – той знає про ці гріхи і закони. Той, хто вірить в Божу милість, відчуває, де оступився. Вірна Богу людина і себе врятує, і тому, хто оступився, допоможе, і тих, що не відають про гріховність – захистить (від самих себе).

Піньковська Е.А. – Товариство культури "Світло"