СВОБОДА, СЛУХНЯНІСТЬ, СМИРЕННЯ

Зміни на планеті Земля відбуваються у заданому Космічному ритмі у всіх сферах життя людини розумної. Завданням окремо взятої розумно мислячої людини є:

• своєчасно побачити настання періоду змін в її особистому житті, в житті її родини, колективу, міста, країни;
• відчути ритм руху;
• прийняти нові умови як усвідомлену необхідність.

Багато людей переходять з одного, звичного для них, світу в інший (дорослішаючи фізично, психічно, духовно) іноді зовсім непомітно для себе. Учень – це один душевно-духовний світ. Студент – це інший світ. Вчитель – третій, а у міністра освіти – свій масштаб душевно-духовного світу з його турботами, вимогами, порядками, законами.
Одна і та ж людина може пройти через всі ці світи за одне своє життя. Питання: в якості кого з духовної точки зору? Для всіх духовно розвинених людей є три завдання: вчитель, цілитель, суддя. Розумно мисляча людина розуміє, що спочатку треба стати собі самому суворим вчителем, співчуваючим цілителем і милосердним суддею.
В даний час створені умови для того, щоб відбулися докорінні зміни у свідомості всіх розумно мислячих людей. У когось це етап пробудження, тобто активізації бажання пізнання себе, свого внутрішнього світу. У іншого – етап насичення знаннями про себе, про свої здібності і можливості. У третього – етап протверезіння з переходом від самозамилування до самокритики.

У четвертого – етап прозріння на свої хороші риси характеру, які можна і треба трансформувати у кращі. У п'ятого – приходить розуміння, що «краще – ворог хорошого».
Подібні зміни у свідомості людей неминучі на стику епох, століть, тисячоліть. Дорослішання розумних відбувається при розвитку їх душевності, а душевні свідомості, дорослішаючи, одухотворяються. Тоді ж багато людей, що прокинулися, переосмислюють свої взаємини в сторону миролюбності, терпіння, розуміння і прощення як до самого себе, так і до членів сім'ї, до друзів, до колег у колективі.

Н.К. Рерих. Сострадание. 1936

Зміни в епоху Співчуття (підвищення планки моральності й культури) відбуваютьсяпоступово і послідовно, залежно від числа преображених окремих членів сім'ї, від кількості сімей, міст, країн на континенті та континентів на планеті.
Будь-яка розумна людина, живучи у своєму світі, своєму плані, своїй спільноті людей, вільно чи мимоволі іноді (часто або не дуже) обтяжує собою як споживач когось у сім'ї, в колективі, в країні. Вона то вимагає коштів на боротьбу зі своєю хворобою, то потребує сторонньої допомоги, опиняючись немічним. То створює емоційні проблеми порушенням законів, правил і норм поведінки. Життя поруч з порушниками важке, іноді навіть небезпечне.
Тим-то і цінний для суспільства добрий, віруючий, розумно мислячий сучасник, що він, будучи законослухняним, не обтяжує собою. Він:

•  знає Кодекс законів цивільних і, не порушуючи їх, веде нормальний, активний, здоровий спосіб життя;
•  знає заповіді, дані людям через Мойсея (шануй батька і матір, не вбивай, не свідчи неправдиво, не кради, не чини перелюбу, не заздри), і, дотримуючись їх, підтримує моральну висоту поведінки в суспільстві;
•  знає заповіді, дані Ісусом Христом, і, намагаючись відповідати їм, (помістити Бога в розумі, душі і серці; любити ближнього, як самого себе, прощати ворогів своїх) зміцнює духовне здоров'я в суспільстві.

Неслухняні діти, співробітники, співгромадяни, сучасники – це ознака відсутності духовних зв'язків у цих нещасних зі своїми батьками, вчителями, з однолітками, з колегами, з сусідами, з співгромадянами.
Відсутність духовної відповідності між розумно мислячими людьми – це ознака їх обопільного душевного нездоров'я.

Що робити, якщо не всім, не завжди і не в усьому вдається бути слухняним? Спочатку варто з'ясувати причину. Порушення законів бувають від невідання (незнання) або від злого умислу. Тому, перших необхідно вчити, а других - карати по всій строгості закону (суворо, але справедливо!)
Як же бути тим розумно мислячим, хто знає заповідь «не суди, та не судимий будеш»? І що робити тому, хто сам не є порушником, але опинився в оточенні порушників (вдома, на роботі, серед друзів)?
Є кілька виходів. По-перше, постаратися зрозуміти: порушники яких законів (цивільних, моральних, духовних) оточують тебе? Потім згадати про суть законів: дзеркала, магнітного тяжіння (подібне притягує подібне), аналогії, причин і наслідків. А-а-а! Зрозумів, чому вони навколо мене проявилися!
По-друге, осмислити свою поведінку при цьому, ти їм хто: учитель, цілитель чи суддя?

Тест. Як ти поводишся в присутності порушників норм, правил, законів, заповідей?

1.  Плачеш і страждаєш від своєї невдачі (вони винні)?
2.  Чи не звертаєш уваги на порушників, замкнувся у своїй «шкаралупі» (квартирі, кабінеті, дачі)?
3. Присікаєш порушення законним порядком, тобто борешся з порушниками?
4.  Вживаєш кроки, щоб вирватися з цього оточення (піти з сім'ї, з роботи, виїхати з міста, перестати спілкуватися, знайти інших друзів)?
5.  Намагаєшся зрозуміти причину, яка керує діями одного порушника або багатьох, і міркуєш, як би ти міг усунути цю причину, якби захотів?
6.  Все розумієш, осмислив, чому вони такі, усвідомив своє призначення жити саме в цьому місці, в цей час, з цими людьми?
7.  Дієш своїм особистим прикладом в законослухняності всім вище перерахованим законам, як батько, вихователь, учитель, друг для одного або багатьох порушників, волею долі зібраних навколо тебе?

К.Г. Блох. Нагорна проповідь

При цьому слід пам'ятати, що одного твого життя може не вистачити на те, щоб усунути якусь навіть не глобальну причину, що породила безліч порушників.

Англійський філософ Уайтхед стверджував, що сучасна цивілізація зруйнувалась би, якби люди стали слідувати заповідям Нагірної проповіді Ісуса Христа.

У зв'язку з цим, невіруючі скептики вибудовують свою логіку і задають такі питання:

•  Якщо Уайтхед правий, чи є його констатація вироком сучасній цивілізації?
•  Якщо Уайтхед правий, то чи не є це твердження вироком Нагірній проповіді?
•  Якщо Уайтхед правий, то чи може це твердження бути вироком і проповіді, і цивілізації?

У корені не вірні, ні те, ні друге, ні третє припущення скептиків-атеїстів. Пояснення просте і зрозуміле буде для тих віруючих, хто знає про Нескінченність розвитку і Безмежність світобудови.
Відповідь тим розумним, хто зрозумів і прийняв аксіому «краще – ворог хорошого», і тим віруючим, хто очікує другого пришестя Христа. Коли серед живучих в один історичний час стане хоча б 51% людей, які навчилися жити, дотримуючись заповідей Нагірної проповіді, тоді для них настане наступний період якісного розвитку в разумномислії та у вірі. Ці люди опиняться на стежці до мудрості людської. Вони стануть здатними до сприйняття «твердої їжі». Тобто перейдуть в своєму розвитку в етап одухотворення, стануть досконалими на землі. Як писав апостол Павло: «Тверда ж їжа для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою в розрізненні добра і зла» (Євр. 5:14).

Вчити, судити і карати людей – дуже складне заняття, але ще більш воно – відповідальне. Найскладніше допомагати тим, хто заблукав свідомістю. Є люди, навколишній світ яких вузький рівно настільки, щоб задовольняти запити лише власного фізичного тіла. Таких людей можна визначити у всіх шарах суспільства, за природною поведінкою для них: потурання своїм слабостям, нездоровим нахилам, гріховним діям. Саме їм, як правило, і не вистачає різного виду свобод.

Свобода – можливість прояву суб'єктом своєї волі в умовах усвідомлення законів розвитку природи і суспільства.

Послух – обов'язок, що покладається на кожного ченця, а також спеціальна робота, що призначається у спокутування гріха, провини.

Смирення – відсутність гордості, зарозумілості.

Сьогодні число віруючих так багатократно зросло, а багато хто з них так неслухняні й несмиренні, що якраз вигукнути: «Покайтеся (віруючі), наблизилось Царство Небесне». У чому ж каятися віруючим?  У тому, що плутають свободу із вседозволеністю:

• Лицемірам у релігії (віруючим дисидентам) каятися у тому, що шукають свободу від виконання заповідей.
•  Шахраям у культурі (віруючим аферистам) – у тому, що шукають свободу від виконання норм моралі.
• Матеріалістам-вченим у науці (віруючим атеїстам) каятися – у тому, що шукають свободу від дотримання законів логіки.
•  Брехливим демократам у політиці (віруючим самозакоханим підлесникам) каятися – у тому, що шукають свободу від дотримання моральних правил.
•  Самовпевненим фінансистам і біржовикам в економіці (віруючим спекулянтам) каятися – у тому, що шукають свободу від дотримання букви закону.
•  Аморальним прокурорам і суддям у правозахисті (продажним віруючим) каятися у тому, що шукають свободу від дотримання духу закону.
• Безвідповідальним військовим в армії (віруючим порушникам наказів) каятися у тому, що шукають свободу від дотримання присяги.
•  Хрещеним членам сім'ї (невігласам), каятися у тому, що шукають свободи від підпорядкування головним сімейним традиціям (любити ближнього, як себе).

Сьогодні мало не всі твердять про гуманізм, про необхідність трансформації суспільної свідомості в країні, в кожному місті, колективі, родині, для прискорення демократизації всіх процесів, що відбуваються в суспільному житті, так як переважну більшість не задовольняє рівень агресії, неправдивості, невдячності, безвідповідальності. Забуваємо пророчі слова: «Але все це буде через відсутність любові». О-о-ось, виявляється, у чому треба всім віруючим каятися: у відсутності або нестачі любові!

Якщо ти хворий на хронічні хвороби, значить, не знаєш себе, чи не бережеш себе, не любиш себе.

Якщо у тебе є вороги, значить, не чуєш Бога, неслухняний заповідям, не любиш Його.

Тому дуже важливо кожній розумно мислячій людині, з числа освічених, віруючих, що зараховують себе до інтелігенції, виконувати дані в Нагірній проповіді запові: «не суди, та не судимий будеш».

Більш того, варто дослухатися і намагатися виконати пораду: «Лицеміре! Вийми перш колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мт. 7: 1-5).

Піньковська Е.А.

Джерело:Товариство культури "Світло"