НУТРО, НАТУРА І КУЛЬТУРА

Рерих Н.К. Звезда героя, 1936

Будь-яка екстремальна ситуація дуже яскраво висвічує у людській породі «нутро» (дух), «натуру» (душу) і «культуру» (розум).
 Помічаючи той факт, що навколо стало більше агресії, і осмислюючи це парадоксальне явище у багатьох цивілізованих країнах, при зростаючому інтелектуальному рівні людей, дуже хочеться поставити собі питання: якої злісності у людях більше і чому? Вірніше, якого роду агресія найбільш проявлена на даному етапі розвитку людства: відсутність любові до самого себе (від невігластва), відсутність любові до ближнього (від аморальності) чи відсутність любові до Бога (від безбожництва)?
Ось воно що! Невже збувається пророцтво Спасителя душ людських про те, що настане час і «почуєте про війни та воєнні чутки», «і повстане народ на народ», і будуть «мор та голод та землетруси настануть місцями», «все ж це – початок хвороб» , «і тоді один одного будуть зраджувати і зненавидять один одного». «І через беззаконня любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця – той спасеться» (Мт. 24: 4-13).

Вираз «через беззаконня» означає, що при порушенні політиками (вождями народу) деяких країн хоча б однієї з цих заповідей: «шануй батька і матір», «не вбивай», «не свідчи неправдиво», «не кради», «не чини перелюбу»,«не заздри», суспільство навіть найбільш грамотних і освічених людей не буде вважатися духовно просвітленим і душевно здоровим. Біда все та ж, яку помітив ще Піфагор дві з половиною тисячі років тому: «лицемірство священнослужителів, атеїзм вчених і брехливість демократів».

Таємна суть людини, його Дух – «нутро», якщо до Бога направлена, то така людина сповідує гуманізм (не вбиває, не обманює, не краде).

Внутрішня суть, його Душа – «натура» людини гуманної, одухотвореної, завжди моральна, тобто милосердна у судженнях, здатна прощати.

Земна суть людини, його Розум – «культура» людини моральної, завжди відрізняється миролюбністю, правдивістю, вдячністю і відповідальністю.

Людину безкультурну, яка нетактовно себе поводить, нерозумно висловлює свої думки, не вміє стримувати свої негативні емоції, у якої слова і обіцянки розходяться зі справами його, – у даний час можна вважати нездоровою (душевно хворою). На що вона хвора – така людина? Вона інфікована одним або декількома аморальними збудниками. Збудник невігластва – лінь, збудник злостивості – невігластво, так, так, існує прямий взаємозв'язок між злостивістю і невіглаством. Збудником уразливості є неправдивість, невдячності – непомірність у бажаннях. Збудником безвідповідальності у людині є відсутність самоорганізації, тобто непослух правилам, порядку, законам.

Але найтяжчою душевно-духовної хворобою століттями вважалася гординя, а її збудниками є: заздрість, ревнощі, підозрілість і марнославство (самозамилування, пихатість).

Духовність – це багатство найцінніше, хоча і невидиме погляду обивательському.

У період змін духовне здоров'я кожної людини, кожної сім'ї, колективу, міста, країни, проявляється у культурі поведінки, у побуті, у культурі незгоди з опонентами, у здатності до виживання в екстремальних умовах.

У будь-якій суспільній формації, коли настає етап революційного хаосу, в якому

правильніше не чекати милості від оточуючих і уряду, так як перші разом з тобою тверезіють від нестачі благ і свобод, другі – п'яніють від достатку того ж. У період змін: політичній плутанині у зв'язку з революційними перетвореннями системи управління державою і пропонованих реформ, у хаосі нововведень, якщо нічого не зробиш сам для порятунку свого життя, то нічого не отримаєш, тільки втратиш час і можливості.

Однак, рятуючись від бідності, не продавай совість. Рятуючись від приниження, не втрать гідності. Рятуючись від осуду, не будь подібним до хулителів своїх. У такий період найпродуктивнішим гаслом є слова св.Серафима Саровського, який радив віруючим: «Стяжи дух мирний, і тоді тисячі навколо тебе спасуться».

Щоб пізнавати ознаки зниження рівня духовності у суспільстві, необхідно мати зір витончений, що виявляє за наявністю вад у душевних якостях оточуючих людей ступінь зниження рівня духовності у них.

Розумом людина розуміє лише те, що знає, бачить, чує. Душею можна відчути споріднену душу. Але духовність у людях відчувається інтуїтивно, шостим почуттям, згідно із законом відповідності. Це означає наявність гармонії у розвитку розуму і душі, які досягають певної духовної висоти.

Якщо така відповідність виникає у двох або декількох осіб, таке співтовариство знаменується благородною справою, творчістю, досягненнями у будь-якій сфері. У повсякденному житті відповідність розпізнається за висловленими словами і справами, які здійснюють люди.

Наприклад, чи знаєш ти, які труднощі відчувають деякі лікарі, коли стикаються з гамлетівським питанням: «бути чи не бути?». Уяви себе у ролі лікаря і виріши, де треба поставити кому у реченні: «лікувати не можна залишити»? З одного боку (якщо ти законослухняний медичний працівник) у тебе є інструкція, відповідно до якої слід призначати певні лікарські препарати, а з іншого боку (у тебе, досвідченого лікаря) є розуміння, що медикаментозне лікування даному аморальному і безбожному (душевно хворому) пацієнту не допоможе. Немає ні таблеток, ні ін'єкцій від невігластва і гордині. Що робити?

Вчиняти слід так, щоб не зашкодити ні собі, ні хворому. Сучасні лікарі-психотерапевти вчаться допомагати таким пацієнтам, правда і у них не все гладко виходить, якщо забувають, що «погана порада шкодить пораднику».

Другий приклад. Де треба поставити кому у реченні: «вчити не можна залишити»? З одного боку ти (керівник, педагог, вихователь, батько) вже багато знаєш про світобудову, про явища, що відбуваються, і радий поділитися своїми знаннями з будь-ким і кожним. З іншого боку ти пам'ятаєш грізне попередження: «не давайте святого псам, і не кидайте перл своїх перед свинями, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас» (Мтф.7: 6). Що робити?

В такому випадку тобі – розумно мислячій і спрямованій до розвитку свого душевно-духовного здоров'я людині, – слід пам'ятати, що нашкодити можна як неправильною дією, так і бездіяльністю. Але бездіяльність карається суворіше.

Ось і спробуй самостійно вирішувати свої складні, двоякі щоденні проблеми, коли треба вибрати єдино правильне рішення. Важко?

Тепер уяви, наскільки важче приймати правильні рішення людям душевно-духовно нездоровим, які займають відповідальні та високі пости у державі, їм ще важче.

Що ж робити? Виходів декілька.

• Не призначати і не обирати на високі пости інфікованих бездуховністю й аморальністю, душевно хворих людей.
• Якщо вже обрали і обранець не подобається, не справляється, тоді його треба «укласти у стаціонар», послати у відставку, для його ж користі. 
• Якщо тебе ніхто і ніщо навколо не влаштовує, то негайно слід звернути увагу на себе і своє духовно-душевне здоров'я. Згадати про закони дзеркала, магнітного тяжіння, аналогії, і, як тільки настане просвітлення, почати зцілювати себе. 

Успіху тобі у цій великотрудній справі!

 Піньковська Е.А.

Джерело:Товариство культури "Світло"