НЕЗАВИСИМОСТЬ И САМООПРЕДЕЛЕНИЕ (или часто ли совпадает желаемое с действительным?)

«Народ желает быть независимым!» 
«Народ имеет право на самоопределение!»
Чей слух не ласкают эти лозунги? Кто скажет, что произнесенные слова плохие или неправильные?
Действительно, и слова хорошие, и желание правильное у народа, который (или от лица которого кто-то - вождь, партия, правительство) провозгласил независимость и самоопределение. Свершилось! Заявили! Кое-как утрясли все формальности. Де-юре стали независимыми и получили право на самоопределение. Самое время радоваться народу, что желаемая вековая мечта сбылась.
Или не сбылась? Или не у всех? Или надо еще что-то делать, чтобы стать действительно независимыми? Неужели надо самим думать, самим решать, самим выбирать, самим строить, производить, учить, лечить и защищаться, если объявили, что уже ни от кого не зависимы? Почему действительность совсем не такая, о которой мечталось? Все время чего-то не хватает, что-то идет не так, кто-то ведет не туда. Кто виноват, что четверть века объявленная и узаконенная независимость не наступает?

Да и как ей наступить? То Газпром «заламывает» непосильные цены на газ (а денег в бюджете нет!) То Международный Валютный Фонд не дает денег в кредит (столько, сколько нам надо!) То инвесторы - ни свои, ни зарубежные не хотят вкладывать средства в развитие экономики независимой страны (ссылаясь на коррупцию и слабое законодательство). То Евросоюз и США не поставляют оружие (для установления мира и внеблокового статуса самоопределившейся страны).

ВИБОРИ - ЦЕ ІСПИТ НА ЗРІЛІСТЬ ВИБОРЦЯ

І знову вибори! За кого голосувати? Кого обирати? Як не помилитися? Невже народ знову наступить на ті ж самі граблі, що і раніше? Ці питання звучать скрізь.

Поміркуємо на цю тему, поки є час перед другим туром президентських і парламентськими виборами.

Відповідай, ти задоволений своїм життям? Якщо відповідь «так», то вибір твій визначено. Голосуй за тих, хто був і зараз знаходиться біля керма.

Якщо відповідь «ні», тоді складніше зробити вибір. Не чекай, що «народ зробить правильний вибір». Ти вважаєш, що народ – це всі люди, які населяють цю територію: хворі, ув'язнені, злиденні, безробітні, бездомні. Ти розумієш, як вони голосують?

Є інша частина народу: пенсіонери і ті, хто працює за мінімальну зарплату, хто орендує житло, члени багатодітних сімей. Ти розумієш, як вони голосують?

Є третя частина народу – це ті, хто займається малим та середнім бізнесом, але не цілком легально.

Є ті, хто служить у державних установах.

Є прошарок інтелігенції, люди мистецтва. Ти розумієш, як і за кого вони мають намір голосувати?

З глузду з'їхати! Але ти – частина цього народу, який наступає на граблі на всіх виборах за час здобутої незалежності.

Які висновки? Перш за все, жоден обранець не зможе «догодити на всіх», тому що бажання у всіх людей різні й найчастіше просто «шкурні». Занадто багато таких, хто думає: «я кращий за інших» – «мені потрібніше» – «це моє по праву» (а право визначається за національністю, мовою, вірою?) Що робити?

Ох, як багато лицемірів!

Чи не тому рівень довіри між людьми знижується з кожним роком, що занадто багато неправди, хитрості, лестощів і навіть лицемірства проявляється у взаєминах?

Лицемірство – поведінка, що прикриває нещирість, лукавство і зловмисність удаваною щирістю, чеснотою.

Дволикість – дволика людина (по імені давньоримського божества – дволикого Януса – зображується з двома обличчями, оберненими в різні боки).
Що творять люди, у яких зовнішнє обличчя звернене в одну сторону, а внутрішнє (душа) – в іншу? Приймемо умову, що сторін дві: світла і темна, де люди роблять справи добрі й злі. І тому, відповідно, з одного боку існує атмосфера любові, а з іншого – ненависті. Те й інше явища є на землі. Але щоб дві особи в одній людині?! Це неможливо! Прийми як образний вислів, щоб зрозуміти про різні атмосфери, висоти, погляди (землі і неба, нижчого і вищого, вперед – назад).

Як же уживається дволика людина сама з собою? А ось як. Внутрішній образ такої людини, припустимо, переповнений гнівом на керівника, і в той же час його зовнішній образ улесливо посміхається, мовчить і згідно киває головою. Думаєш це просто? Ні! Це обов'язково позначиться на душевному стані такої людини. 
Подумай, хіба не очевидно, що подібним лицемірством просякнута сама атмосфера в земному житті? І що в результаті? В результаті – маємо зростаюче число людей освічених, зовні пристойних, що відносять себе до інтелігентів, з явними симптомами роздвоєння особистості. Крім психічного роздвоєння особистості органічного генезу, частіше має місце стан душевного нездоров'я зі схожими симптомами. Але це не хвороба! Це – не розпізнана самою людиною власна дволикість.

ХВОРОБИ НАЦІЇ

Щоб вилікувати хворобу, необхідно, перш за все встановити правильний діагноз. Соціальних хвороб - жадібності, тупої наївності, надмірності, пихатості та інших - це також стосується. Лікуймося, шановні українці, щиро дякуючи лікарям і письменникам за точні діагнози, встановлені вже досить давно і не дуже. Також подякуємо нашим політикам, які роль дзеркала виконують блискуче! Будемо здорові!

Будь-яка нація, якщо вона існує певний відрізок часу, їй відпущений, народжується, міцніє, досягає апогею у своєму розвитку і, застаріваючи - зникає.

Поглянь історичним поглядом в осяжний відрізок часу, і ти побачиш, що деякі нації і держави існували лише одну тисячу років. Слід від їх перебування на Землі залишився, наприклад, в тому, що народу вдалося народити і виростити багатого чоловіка на ім'я Меценат, який утримував на свої кошти всі (що тоді були!) державні установи культури і мистецтва.

Націю і всю державу етрусків, що, проіснувавши лише тисячу років, розчинилися в італійцях і греках, увічнивши в їхніх генах дбайливе ставлення до краси і мистецтва.

Зародження національної самосвідомості відбувається в періоди, призначені Творцем.

Формування національного характеру залежить від розвитку самосвідомості кожної людини, яка вважає себе невід'ємною частиною нації.

Що робити, якщо людина вважає себе елітою нації, а сама бреше, лицемірить, краде і засуджує інших в тому ж? Що її чекає?

Tи про кого подумав зараз? Про сучасних політиків, про вчених, письменників, поетів, які живуть в твоїй країні й належать до твоєї нації? Чи взагалі про всіх людей, що населяють планету?

НУТРО, НАТУРА І КУЛЬТУРА

Рерих Н.К. Звезда героя, 1936

Будь-яка екстремальна ситуація дуже яскраво висвічує у людській породі «нутро» (дух), «натуру» (душу) і «культуру» (розум).
 Помічаючи той факт, що навколо стало більше агресії, і осмислюючи це парадоксальне явище у багатьох цивілізованих країнах, при зростаючому інтелектуальному рівні людей, дуже хочеться поставити собі питання: якої злісності у людях більше і чому? Вірніше, якого роду агресія найбільш проявлена на даному етапі розвитку людства: відсутність любові до самого себе (від невігластва), відсутність любові до ближнього (від аморальності) чи відсутність любові до Бога (від безбожництва)?
Ось воно що! Невже збувається пророцтво Спасителя душ людських про те, що настане час і «почуєте про війни та воєнні чутки», «і повстане народ на народ», і будуть «мор та голод та землетруси настануть місцями», «все ж це – початок хвороб» , «і тоді один одного будуть зраджувати і зненавидять один одного». «І через беззаконня любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця – той спасеться» (Мт. 24: 4-13).

Вираз «через беззаконня» означає, що при порушенні політиками (вождями народу) деяких країн хоча б однієї з цих заповідей: «шануй батька і матір», «не вбивай», «не свідчи неправдиво», «не кради», «не чини перелюбу»,«не заздри», суспільство навіть найбільш грамотних і освічених людей не буде вважатися духовно просвітленим і душевно здоровим. Біда все та ж, яку помітив ще Піфагор дві з половиною тисячі років тому: «лицемірство священнослужителів, атеїзм вчених і брехливість демократів».

ДЕ МЕЖА МІЖ СВОБОДОЮ І ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЮ?

Сьогодні молодь, яка виросла в умовах проголошеної свободи і демократії в одній конкретно взятій країні, із захватом зруйнувала, крім пам'яток про минуле життя своїх батьків і дідів, ще і всі державні інститути, почала поступово тверезішати. Все більше відчуваючи на собі жах безрозсудної вседозволеності.

Хто винен, що відомства, які мають стримувати осіб, що демонструють у суспільстві аморальну і божевільну поведінку, діють «не так», «не там», «не з тими»? Невже справа в тому, що загальне сп'яніння свободою все ще триває? Що робити? Мається на увазі: що робити «непитущим» і тим, хто вже повністю «протверезів»? Як, що, коли, кому щось вирішувати і щось забороняти? І що робити волелюбним людям у вільній і незалежній державі, якщо їх мову і дії починають забороняти, припиняти, засуджувати?
Ось на ці сакраментальні питання відповіді знають люди віруючі й розумно мислячі.
Перша відповідь прозвучить, як не дивно, у вигляді питання: «а судді хто»? Друга відповідь, теж у вигляді питання: а ти сам-то що пропонуєш? І третя запитальна відповідь або відповідне запитання: а сам-то ти що уже зробив і наскільки ефективним є те, що ти зробив для протверезіння і оздоровлення суспільної моралі? Ото ж бо й воно! Дуже багато розумні люди звикли скаржитися, дорікати, критикувати, констатувати те, що не подобається. «Жнив багато та робітників мало» (Лк. 10: 2)
І що робити? Знову заборони: не робити того, не говорити цього? Як же співвіднести поняття вільної волі і численних заборон, що виходять у дитинстві від батьків, в юності – від вчителів, у зрілому віці – від державних мужів? Де ж вона, свобода?
У міру олюднення, в зв'язку з розвитком свідомості людини і людства, давним-давно, на перших етапах еволюції були осмислені та передбачені рамки громадського співіснування різних людей в умовах сім'ї, колективу, країни, планети. Рамки ці не змінювалися протягом трьох з половиною тисяч років (не вбий, не свідчи неправдиво, не кради, не чини перелюбу).
У всіх країнах світу законодавчо забороняється людині вбивати людину, забороняється брехати, красти, зраджувати. Чому скрізь одне і те ж заборонено, якщо людей розумних і освічених стає все більше? Щоб усім, хто шанобливий до друга і незнайомої людини, хто законослухняний, можна було комфортно жити, працювати, займатися улюбленою справою.
Рамки ці, звані мораллю суспільства, змінюються разом з духовним ростом кожного члена суспільства.