понедельник, 1 августа 2022 г.

Я ВІРЮ У БЛАГОРОДСТВО ЛЮДИНИ

Джек Лондон
«Отже, всюди грабунок та обман, обман та грабіж. Я дивлюся вперед… Я зберігаю віру у шляхетність та велич людини. Я вірю, що чистота і безкорисливість духу переможуть панівну всепоглинаючу жадібність».

Ці слова належать американському письменнику та журналісту, військовому кореспонденту, громадському діячеві, соціалісту за переконаннями Джону Чейні. Найбільш відомому як Джек Лондон. Відомий усьому світові автор пригодницьких оповідань і романів, що прожив всього сорок років (1876-1916), встиг свого часу побачити «усюди пограбування та обман».

Виходить, за півтора століття людство не змінилося? Чи не стало благородніше і величніше? Чи так це?

Замислимося. Відомо, що в кількісному вираженні населення планети за ці 150 років збільшилося більше, ніж удвічі, а грамотних і освічених людей стало в десятки або навіть у сотні разів більше, ніж у XIX столітті, тоді природно буде припустити, що сьогодні багато хто з величезної кількості ( в порівнянні з минулими століттями) освічених і розумно мислячих людей бачать так само ясно те, що півтора століття тому побачив "повсюди" Джек Лондон.

Не варто скидати з рахунків той факт, що кількість шахраїв та грабіжників теж збільшилася відповідно до населення планети.

Можливо, великий спостерігач бачив тоді «повсюди» те саме, що й ми з прикрістю вбачаємо сьогодні у всіх верствах суспільства?

У побуті бачимо обман і грабіж між рідними, близькими та сусідами (невірність, обман та крадіжка).

В армії, на митниці, в поліції, в автоінспекції бачимо обман і пограбування рядовими та офіцерами представників свого населення (поборами, контрабандою, штрафами до своєї кишені) і тим самим здійснюючи пограбування своєї держави.

У судах бачимо обман між прокурорами та адвокатами, і пограбування суддями свободи у підсудних.

У бізнесі суцільний обман довірливих та неосвічених людей у ​​фінансових пірамідах, в операціях з валютними курсами, у біржових махінаціях та неприкритий ціновий грабіж населення спекулянтами.

У політиці – цинічний податковий грабіж власних наївних та законослухняних  співгромадян та підступний обман своїх виборців під час передвиборчих кампаній.

В освіті бачимо самообман педагогів, упевнених у своїй професійній придатності і, як наслідок, пограбування такими «вчителями» і «вихователями», точніше сказати, обділення знаннями та зниженням планки моральності у представників підростаючих поколінь.

У масовій культурі, заради наживи, та популярності всюди бачимо навмисне пограбування та обман глядачів, читачів, слухачів.

Чи не тому, що там, де не винищено «повсюди обман і пограбування», ось уже тридцять років жодна з партій, домагаючись більшості в уряді, не може призвести країну до процвітання? І чи не тому, що «повсюди грабунок та обман», в останні вісім років і п'ять місяців, в одній окремо взятій країні войовничо налаштований народ (патріоти) не можуть відновити обіцяний мир і процвітання?!?

Та й що може зробити народ, роз'єднаний на частини (за мовою та національністю), поділений на
регіони (за картою та компасом), стривожений (маючи в минулому заборонену нині партійну біографію), розгублений (будучи  інтернаціональним  за кровною спорідненістю), втомлений (від невиконаних обіцянок) та розгніваний (відсутністю миру, добра і справедливості у своїй країні)?

Давно відомо, що перемога можлива лише в одностайному згуртуванні всього народонаселення, а що відбувається зараз у цій, окремо взятій країні? Частина народу – точніше, сотні тисяч войовничо налаштованих та десятки тисяч наївних патріотів воюють за нібито свою рідну землю (насправді давно продану кільком олігархам в особисте користування). Друга частина народу (неоголошені десятки тисяч військових непоправних втрат) вже лежить у цій, нібито своїй землі. Третя частина населення, понад десять мільйонів чоловік, зірвалися зі своїх місць на цій землі, і розбіглися хто куди у різні країни, де мирне життя.

Четверта частина віруючого населення, які пам'ятають заповіді Божі про любов до ближнього та про прощення ворога, залишаючись у єднанні з Богом у дусі та істині, залишилися у своїх будинках, але розділені пастирями, воюють тепер із колишніми «братими у Христі» (як і було) раніше), з тими, хто не з ними. Виявляється, і священнослужителі теж займаються «обманом і пограбуваннями» (налаштовуючи паству замість любові на ненависть, а замість благодійності, заохочуючи рейдерські захоплення чужих церков)? Чи не від них усі біди у спільнотах парафіян, які є представниками у всіх прошарках життя у своїй державі?

Слава Богу, є ще, хоч і не така значна, як усі перелічені, разом узяті, але це розумно-морально-духовно здорова, п'ята частина населення!

Зібравши всі свої духовно-моральні сили, ця частина співгромадян намагається вижити, не беручи участь «в пограбуваннях та обманах», зберігаючи свою людську гідність, свою шляхетність у справах та велич у помислах. Більше того, за потребою ще й допомагають немічнім, «злиденним духом», зміцнюватися в доброті духовній, утримувати логіку добра в міркуваннях і зберігати самовладання в емоціях, щоб уникнути зневіри в цій складній обстановці.

Незважаючи на цю сумну картину, треба вірити у шляхетність та велич людини, розуміючи, що існують різні, але цілком закономірні стадії духовно-душевно-ментального розвитку як в окремо взятому індивідуумі, так і у спільнотах людей, і в народах різних країн, на континентах , у співдружності країн і по всій планеті.

За наявності духовності в будь-якій людині його особиста моральна та розумова висота розвиваються відповідно та послідовно.

Якщо ж у характері конкретних суб'єктів логіка їхня явно людиноненависницька, а моральні закони вони з легкістю зневажають або спотворюють до неподобства, то не дай Бог, щоб ці «мертві», бездуховні душі згуртувалися і опинилися при владі. Справи і слова таких людей божевільні та аморальні, а тих, хто не такий як вони, звинувачують, усувають, знищують.

Тому, мабуть, у народі з'явилися такі влучні визначення.

Людина – егоїст, але розважлива, хватка, вертка, з найнижчим ступенем духовності у свідомості (є лише «іскра»).

Людина – розумний прагматик, з початковим ступенем, що прокидається у ньому духовності («іскра» спалахнула).

ЛЮДИНА - розумно мислячий альтруїст, спрямований до праведного життя, із середнім ступенем духовності (має в собі постійне джерело світла, одним висвітлює шлях як маяк, інших просвічує світлом знань).

ЛЮДИНА – мудра, з високим ступенем духовності; святий (присвячує, що близько до нього підійшли, в таємниці знань, відкритих йому самому).

У спільноті людей рідко зустрінеш у чистому вигляді будь-який з описаних типів людей, що більше зустрічаються в перехідному періоді від попереднього до наступного (від низького до високого). Але саме за кількістю тих, хто досяг висоти іменуватися ЛЮДИНА, визначається планка розумності, моральності, духовності в тому суспільстві.

Якщо кількість освічених духовно-душевно-розумно здорових людей буде множитися безперервно, тоді атмосфера сама по собі почне очищатися, а аморальних-безрозсудних людей буде з кожним днем ​​все менше і менше.

Тоді почнуть винищуватись у народі всі види обману (від брехливості до правдоподібності). І будь-якого виду пограбування зменшаться (від ненаситної жадібності до прихильності).

Не кожна людина здатна «звеличити і ушляхетнити» державу і свій народ, але зробити свій внесок у це перетворення під силу освіченому, розумно мислячому «від добра» громадянину, який спрямував до пізнання своїх недоліків і вдосконалення їх у чесноти, такі, в першу чергу як миролюбність, правдивість і вдячність.

Розумна людина, через наявність у ній таких якостей і працьовитості, здатна до оздоровлення своєї логіки, у процесі набуття досвіду вміння думати «від добра», очищає простір навколо себе від ненависті, обману та пограбування.

Розсудлива людина, вміючи думати «від добра», помножуючи в собі силу волі, самовладання, здатна не зупинятися при поразках, не шукати, хто винен, але активно шукати для себе нову справу, і автоматично, навіть не помічаючи цього, очищає атмосферу від ненависті, обману та пограбування у своїй сім'ї, у колективі, у місті.

Розумно мисляча, добра і вольова людина «маючи чистоту і безкорисливість духу, переможе поглинаючу жадібність». Така здатна бути самостійною і відповідальною у будь-якій ситуації, рятуючи себе і допомагаючи всім нужденним, здатна очищати від ненависті, обману та пограбування розум і душі людські.

Я вірю в благородство та велич людини!   (Піньковська Е.А.)

Джерело

Комментариев нет:

Отправить комментарий