ЗАЛИШИТИ СЛІДИ: ВИДИМІ Й НЕВИДИМІ

Чому освічена людина не стежить за тим, щоб їй не було соромно, коли вона залишить будь-яке громадське місце, в яке вона увійшла?

Неприбране робоче місце, сміття, кинуте повз урну на тротуарі, в під'їзді, в ліфті. Плювок на землю. Допущена неохайність у відхожих місцях. Все це ознаки, які на фізичному рівні розвитку суспільних відносин свідчать про відсутність елементарної санітарної культури.

Освічена, але невихована, недостатньо культурна людина живе і мислить за принципом: «А мені так зручно!».

Інакше поводиться людина вихована. Вона не захаращує приміщень, не залишає за собою сміття, словом, не залишає після себе слідів якої б то не було неохайності. Інтелігентна людина завжди піклується про те, аби їй не було соромно за своє перебування у будь-якому громадському місці.

Про таку кажуть - вихована, культурна, ввічлива людина. І для цього не обов'язково мати вищу освіту!

Але бувають і невидимі сліди перебування, за якими можна визначити внутрішній світ (духовну культуру) людини. Коли після неї в групі людей залишається конфлікт, сварка, образа, недружелюбність, упередженість. Це ознаки відсутності духовної культури, що свідчать про ментально-емоційний недорозвиток людини, конкретніше - про відсутність любові до ближнього, як до самого себе.


Та й як інакше? Хіба може людина, неповноцінно любляча себе, полюбити іншого повноцінно? Що це означає - неповноцінно? А те і значить, що не знає себе, тому не розуміє: яке зло завдає собі, в першу чергу, не вміючи мислити «від добра», стримувати гнів і не вимовляти порожніх і злісних слів. Така людина не навчена законослухняності, вона не чує голосу свого серця, тому не бачить того, що можна і потрібно негайно виправляти їй у собі.

- А якщо навколо мене всі такі, «неповноцінні»?

З ЧОГО ПОЧИНАТИ ОЗДОРОВЛЕННЯ?

Оздоровлення фізичного тіла після того, як зрозумієш причину своєї недуги, треба починати з пізнання сили волі, тобто заходи бажання (невідступне, наполегливе, завзяте) бути здоровим.

Оздоровлення душі треба почати з ревізії стану всіх тіл її складових (пам'яті - бажань - емоцій - думок). Лише після гармонізації їх (в одному рівні, ступені, підступені) можна починати пізнання в собі якості: віри - надії - любові.

Чому ніяк не вдається завершити процес пізнання себе? Тому, ймовірно, що почуття ці при їх розвитку, спрямовують думки людини розумної до осягнення не тільки себе, але і світобудови, і вічності.

Щоб досягти розуміння про вічність і безмежність, необхідно кожній окремій людині зупинитися одного разу в суєті обивательського життя і переосмислити все, що вже встиг дізнатися. Що встиг зрозуміти? З чим погодився? Що обурило, здивувало, надихнуло? Крім того, осмислити: чи правильно думав про явища, про людей і про себе самого до сих пір або помилявся? Грамотно або не завжди пристойними для освіченої людини словами висловлював свою думку? Чи благородні  здійснював вчинки або дозволяв невластиві витівки для людини інтелігентної, якою себе вважаєш?

Піньковська Емма Анатоліївна

Читати повністю

ПРОБУЖДАЕМСЯ, ОТРЕЗВЛЯЕМСЯ, ПРОЗРЕВАЕМ

Карта современных государств мира

Государства-члены ООН 

(включая зависимые территории)

на карте указаны голубым цветом)

Вспомним, для начала некоторые данные о государстве и государственности, о народности и народе.
Государство – политическая форма организации общества на определенной территории, с политико-территориальной суверенной организацией публичной власти, обладающая аппаратом управления и принуждения, которому подчиняется все население страны.

Однако, до сих пор ни в науке, ни в международном праве не существует единого и общепризнанного определения понятия «государство».

Международно-признанными государствами, считаются те, которые либо являются членами Организации Объединённых Наций, либо имеют реальную возможность стать таковыми, но добровольно от неё отказываются. По состоянию на февраль 2018 года таких государств насчитывается 195.

Все они, кроме Ватикана и Палестины, являются членами ООН.

Помимо признанных государств существуют территории, которые согласно резолюциям ООН имеют право на самоопределение, но не имеют возможности его осуществить вследствие оккупации. К таким территориям относится Палестина (точнее, её арабская часть - Западный берег реки Иордан и Сектор Газа) и Западная Сахара.
Республика Косово, признанное большинством государств-членов ООН, но не признанное Россией и Китаем - постоянными членами Совбеза ООН, что делает невозможным вхождение Косово в эту организацию, хотя оставляет возможность для получения статуса государства-наблюдателя.

КУЛЬТУРА НЕЗГОДИ

Війна між віруючими різних релігій. Війа між країнами. Війна між партіями. Війна між громадянами однієї країни. Війна між співробітниками одного колективу. Війна між членами однієї сім'ї... Війна забирає життя, руйнує віру, вбиває надію. Уяви, якою небезпечною є людина, при відсутності в ній внутрішнього миру. 

Зізнаємося собі, що дуже хочеться, аби відносини в сім'ї, в колективі, в соціумі «по щучому велінню, по моєму хотінню» змінилися від завтра і стали більш відкритими, поважними, доброзичливими, душевними. Чому, чим дорослішими і розумнішими ми стаємо, тим безжалісніше загострюються, оголюються виразки у суспільних взаєминах? Чому деякі з оточуючих людей (раніше доброзичливих) стають раптом неприємними, незрозумілими, ненависними? 
Для конкретної людини будь-які пояснення є вірними на даний момент. Вона так розуміє. Вона так вихована. Тому і судить так (по собі) про вчинки оточуючих. Деякі розумні й освічені люди часто не розуміють, як можна самим залишатися спокійними, стриманими, поблажливими, якщо навколо них постійно проявляються люди, які з легкістю, а деякі і з явним задоволенням їх ображають, дратують, докучають? Виявляється, можна і потрібно вміти бути стриманим.
Культурна людина вміє змовчати, зрозуміти і пробачити кривдника.
Для людини яка розумно мислить, уміє керувати своїми бажаннями та емоціями, неважко зберігати дружелюбність і повагу навіть до кривдника. Інтелігентна людина тим відрізняється від інших, що вміє поводитися з гідністю в будь-якій конфліктній ситуації. Адже вміння зберігати спокій – це індикатор розвитку її інтелекту. Стриманість – це індикатор виховання. Самовладання – індикатор мудрості.

Багато хто хотів би виховати в собі ці три чесноти, але як?

Розвиток загальної культури передбачає освоєння культури незгоди. Для вдосконалення культури спілкування один з одним предки залишають нащадкам моральні рекомендації: «сім разів відміряй, один раз відріж» (про дії); «Слово срібло, а мовчання – золото» (про мову); «Не приймай рішення в тому, в чому бере участь твоє роздратування» (про думки).

СОТРУДНИЧЕСТВО

Сотрудничать – работать вместе, принимать участие в общей деятельности. Труд – целесообразная и полезно-общественная деятельность человека, требующая умственного и физического напряжения. Со (приставка) – служит для образования имен существительных (и глаголов), означая общее совместное участие в чем-нибудь. Соученик, сотоварищ, соучастник, сослуживец, соавтор и еще множество других, образованных подобным образом слов, вошли в обиход и стали привычными и оттого малозначащими.

Со-труд-ники

 – это люди, занятые совместным общественно-полезным умственным или физическим трудом. Значит, по логике, при наличии культуры в их общественных отношениях, они должны быть друзьями, приятелями или, в крайнем случае, нейтрально настроены друг к другу?
Одно ясно: они не могут быть неприятелями или врагами. Сотрудничество не может быть эффективным в условиях личной неприязни.
Люди, употребляя в суете каждодневности и, часто умаляя преднамеренно или без злого умысла, в шутку, те или иные слова, обкрадывают себя, обедняют совершаемые ими дела, принижая значение многих слов и словосочетаний. До Святынь уже добрались в разгуле вседозволенности: шутят, иронизируют, насмехаются, порой кощунствуют и совершают надругательства.
Обрати внимание, на свою речь и мысли. Проверь свое личное отношение к Святыням.
Тест.
Найди любые две черты характера, над которыми ты постоянно подшучиваешь:
1.У представителей власти (любого ранга),
2.У своего коллеги (начальника или подчиненного),
3.У своего друга (подруги),
4.У своего супруга (супруги),
5.У своих родителей (дедушек, бабушек).
Если найдены десять таких черт: по две у всех перечисленных категорий, то шутливость твоя достигла предела. Для тебя существует угроза однажды потерять чувство меры и тогда, незаметно для себя, ты переступишь границу дозволенного. Там уж недолго стать предателем или отступником. Выходит, что к сотрудничеству во благо развития добродетелей в себе ты пока не вполне готов. Дело в том, что в определенных условиях предать интересы державы можно, подшутив над ее святынями с врагом. Или предать дружбу, подшутив над другом в его отсутствие. То же и на тему семьи.

МЕРЗЕННІСТЬ ЗАПУСТІННЯ

Якщо в якійсь державі, в середовищі політиків зафіксована епідемія брехливості, в науковому світі - епідемія атеїзму (безбожництва), а з середовищі священнослужителів - епідемія лицемірства, то можна впевнено ставити діагноз: prognosis pessima (прогноз невтішний, а точніше - дуже поганий).

Як визначити симптоми епідемії в політичному середовищі? За наявності хитрості, перебільшень в обіцянках своїм виборцям і зменшенні своєї провини від невігластва. Все це інструменти обману наївних людей, які не мають емоційного й ментального імунітету і тому наївні.

Настала пора розумно мислячим самим подбати про себе.
Симптоми епідемії безбожництва в науці - це спотворення дійсності в наукових роботах, фальсифікації в проведенні досліджень, плагіат.
Симптоми епідемії лицемірства в релігії - це множення числа «фахівців», які по-різному називають себе, але відносяться до однієї категорії - лицемірів, лукавих ошуканців. Одне з їхніх облич звернене до Бога, якого вони запевняють, що «служать» людям. Друге їхнє обличчя звернене до людей, яких вони запевняють, що є посланцями Бога на Землі. Найнеприємніше, що самі ж і вірять тому, що думають і говорять про себе.
Однак якщо в душі у таких людей немає «мерзенності запустіння», тоді вони можуть бути вельми і вельми корисними. Кожен у своїй справі.
Е. А. Піньковська
Читати повністю 

НЕЗАВИСИМОСТЬ И САМООПРЕДЕЛЕНИЕ (или часто ли совпадает желаемое с действительным?)

«Народ желает быть независимым!» 
«Народ имеет право на самоопределение!»
Чей слух не ласкают эти лозунги? Кто скажет, что произнесенные слова плохие или неправильные?
Действительно, и слова хорошие, и желание правильное у народа, который (или от лица которого кто-то - вождь, партия, правительство) провозгласил независимость и самоопределение. Свершилось! Заявили! Кое-как утрясли все формальности. Де-юре стали независимыми и получили право на самоопределение. Самое время радоваться народу, что желаемая вековая мечта сбылась.
Или не сбылась? Или не у всех? Или надо еще что-то делать, чтобы стать действительно независимыми? Неужели надо самим думать, самим решать, самим выбирать, самим строить, производить, учить, лечить и защищаться, если объявили, что уже ни от кого не зависимы? Почему действительность совсем не такая, о которой мечталось? Все время чего-то не хватает, что-то идет не так, кто-то ведет не туда. Кто виноват, что четверть века объявленная и узаконенная независимость не наступает?

Да и как ей наступить? То Газпром «заламывает» непосильные цены на газ (а денег в бюджете нет!) То Международный Валютный Фонд не дает денег в кредит (столько, сколько нам надо!) То инвесторы - ни свои, ни зарубежные не хотят вкладывать средства в развитие экономики независимой страны (ссылаясь на коррупцию и слабое законодательство). То Евросоюз и США не поставляют оружие (для установления мира и внеблокового статуса самоопределившейся страны).

ВИБОРИ - ЦЕ ІСПИТ НА ЗРІЛІСТЬ ВИБОРЦЯ

І знову вибори! За кого голосувати? Кого обирати? Як не помилитися? Невже народ знову наступить на ті ж самі граблі, що і раніше? Ці питання звучать скрізь.

Поміркуємо на цю тему, поки є час перед другим туром президентських і парламентськими виборами.

Відповідай, ти задоволений своїм життям? Якщо відповідь «так», то вибір твій визначено. Голосуй за тих, хто був і зараз знаходиться біля керма.

Якщо відповідь «ні», тоді складніше зробити вибір. Не чекай, що «народ зробить правильний вибір». Ти вважаєш, що народ – це всі люди, які населяють цю територію: хворі, ув'язнені, злиденні, безробітні, бездомні. Ти розумієш, як вони голосують?

Є інша частина народу: пенсіонери і ті, хто працює за мінімальну зарплату, хто орендує житло, члени багатодітних сімей. Ти розумієш, як вони голосують?

Є третя частина народу – це ті, хто займається малим та середнім бізнесом, але не цілком легально.

Є ті, хто служить у державних установах.

Є прошарок інтелігенції, люди мистецтва. Ти розумієш, як і за кого вони мають намір голосувати?

З глузду з'їхати! Але ти – частина цього народу, який наступає на граблі на всіх виборах за час здобутої незалежності.

Які висновки? Перш за все, жоден обранець не зможе «догодити на всіх», тому що бажання у всіх людей різні й найчастіше просто «шкурні». Занадто багато таких, хто думає: «я кращий за інших» – «мені потрібніше» – «це моє по праву» (а право визначається за національністю, мовою, вірою?) Що робити?

Ох, як багато лицемірів!

Чи не тому рівень довіри між людьми знижується з кожним роком, що занадто багато неправди, хитрості, лестощів і навіть лицемірства проявляється у взаєминах?

Лицемірство – поведінка, що прикриває нещирість, лукавство і зловмисність удаваною щирістю, чеснотою.

Дволикість – дволика людина (по імені давньоримського божества – дволикого Януса – зображується з двома обличчями, оберненими в різні боки).
Що творять люди, у яких зовнішнє обличчя звернене в одну сторону, а внутрішнє (душа) – в іншу? Приймемо умову, що сторін дві: світла і темна, де люди роблять справи добрі й злі. І тому, відповідно, з одного боку існує атмосфера любові, а з іншого – ненависті. Те й інше явища є на землі. Але щоб дві особи в одній людині?! Це неможливо! Прийми як образний вислів, щоб зрозуміти про різні атмосфери, висоти, погляди (землі і неба, нижчого і вищого, вперед – назад).

Як же уживається дволика людина сама з собою? А ось як. Внутрішній образ такої людини, припустимо, переповнений гнівом на керівника, і в той же час його зовнішній образ улесливо посміхається, мовчить і згідно киває головою. Думаєш це просто? Ні! Це обов'язково позначиться на душевному стані такої людини. 
Подумай, хіба не очевидно, що подібним лицемірством просякнута сама атмосфера в земному житті? І що в результаті? В результаті – маємо зростаюче число людей освічених, зовні пристойних, що відносять себе до інтелігентів, з явними симптомами роздвоєння особистості. Крім психічного роздвоєння особистості органічного генезу, частіше має місце стан душевного нездоров'я зі схожими симптомами. Але це не хвороба! Це – не розпізнана самою людиною власна дволикість.

ХВОРОБИ НАЦІЇ

Щоб вилікувати хворобу, необхідно, перш за все встановити правильний діагноз. Соціальних хвороб - жадібності, тупої наївності, надмірності, пихатості та інших - це також стосується. Лікуймося, шановні українці, щиро дякуючи лікарям і письменникам за точні діагнози, встановлені вже досить давно і не дуже. Також подякуємо нашим політикам, які роль дзеркала виконують блискуче! Будемо здорові!

Будь-яка нація, якщо вона існує певний відрізок часу, їй відпущений, народжується, міцніє, досягає апогею у своєму розвитку і, застаріваючи - зникає.

Поглянь історичним поглядом в осяжний відрізок часу, і ти побачиш, що деякі нації і держави існували лише одну тисячу років. Слід від їх перебування на Землі залишився, наприклад, в тому, що народу вдалося народити і виростити багатого чоловіка на ім'я Меценат, який утримував на свої кошти всі (що тоді були!) державні установи культури і мистецтва.

Націю і всю державу етрусків, що, проіснувавши лише тисячу років, розчинилися в італійцях і греках, увічнивши в їхніх генах дбайливе ставлення до краси і мистецтва.

Зародження національної самосвідомості відбувається в періоди, призначені Творцем.

Формування національного характеру залежить від розвитку самосвідомості кожної людини, яка вважає себе невід'ємною частиною нації.

Що робити, якщо людина вважає себе елітою нації, а сама бреше, лицемірить, краде і засуджує інших в тому ж? Що її чекає?

Tи про кого подумав зараз? Про сучасних політиків, про вчених, письменників, поетів, які живуть в твоїй країні й належать до твоєї нації? Чи взагалі про всіх людей, що населяють планету?

НУТРО, НАТУРА І КУЛЬТУРА

Рерих Н.К. Звезда героя, 1936

Будь-яка екстремальна ситуація дуже яскраво висвічує у людській породі «нутро» (дух), «натуру» (душу) і «культуру» (розум).
 Помічаючи той факт, що навколо стало більше агресії, і осмислюючи це парадоксальне явище у багатьох цивілізованих країнах, при зростаючому інтелектуальному рівні людей, дуже хочеться поставити собі питання: якої злісності у людях більше і чому? Вірніше, якого роду агресія найбільш проявлена на даному етапі розвитку людства: відсутність любові до самого себе (від невігластва), відсутність любові до ближнього (від аморальності) чи відсутність любові до Бога (від безбожництва)?
Ось воно що! Невже збувається пророцтво Спасителя душ людських про те, що настане час і «почуєте про війни та воєнні чутки», «і повстане народ на народ», і будуть «мор та голод та землетруси настануть місцями», «все ж це – початок хвороб» , «і тоді один одного будуть зраджувати і зненавидять один одного». «І через беззаконня любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця – той спасеться» (Мт. 24: 4-13).

Вираз «через беззаконня» означає, що при порушенні політиками (вождями народу) деяких країн хоча б однієї з цих заповідей: «шануй батька і матір», «не вбивай», «не свідчи неправдиво», «не кради», «не чини перелюбу»,«не заздри», суспільство навіть найбільш грамотних і освічених людей не буде вважатися духовно просвітленим і душевно здоровим. Біда все та ж, яку помітив ще Піфагор дві з половиною тисячі років тому: «лицемірство священнослужителів, атеїзм вчених і брехливість демократів».