ПРО СВІДОМІСТЬ

"Необхідно враховувати бажання та можливості оточуючих людей до змін.

Не всі одночасно бажають змін, ще менше людей готові до зміни своєї поведінки, у звичних манерах, в лексиці, тим більше в думках. Ще повільніше відбувається пробудження суспільної свідомості до змін". Піньковська Е.А.

Чому сьогодні люди часто використовують такі показники?

Свідомість – твереза, п'яна, відсутня.
Громадянин - свідомий, несвідомий, неадекватний.
Вчинок - усвідомлений, несвідомий, аморальний.

Свідомість – здатність мислити, розмірковувати та визначати своє ставлення до дійсності як властивість вищої нервової діяльності людини.

Можливо, настав час розумно мислячим, інтелігентним, освіченим сучасникам уважніше вивчити свою розумову діяльність? Як це зробити? Для початку необхідно розглянути особисту свідомість (здатність мислити, розмірковувати) і навчитися давати оцінку подіям, що відбуваються за вищим розрядом. У соціальному середовищі окремої країни якісні характеристики свідомості конкретної людини, окремих груп суспільства, всього уряду, навіть народу необхідно визначати не за словами, а за вчинками. Пропонується семиступінчаста шкала, у трьох рівнях розвитку людини розумної. Свідомість буває:

II рівень 1. Спляча 2. Голодна 3. Сп'яніла 4. Сліпа 5. Глуха 6. Німа 7. Розгублена

III рівень 1. Що пробуджується 2. Що насичується 3. Тверезіюча 4. Прозріваюча 5. Слухаюча 6. Говоряча 7. Зосереджена

IV рівень 1. Пробуджена 2. Що наситилась 3. Твереза 4. Зряча 5. Чуюча 6. Пропагуюча 7. Осмислююча

На які вчинки здатна людина спляча? А голодний? Сп'янілий? Дії можуть бути такими:
Голодний – думає про їжу, добуває, забирає.
П'яний - думає про задоволення, непродуктивний, некритичний.
Сліпий, глухий, німий – «нічого не бачу, не чую, нікому не скажу».
Розгублений – шукає «Хто винен? Що робити? З чого і коли починати?

Якби розумно мислячі люди стали зрячими, а розумні люди стали тверезими, тоді суспільна свідомість неодмінно прокинулася би до миротворчості, розуміння, правдивості та поваги у взаєминах між людьми, націями та народами різних країн.

Піньковська Е.А. Лікбез (Про свідомість)

ПРО ДЕМОКРАТІЮ ТА ВИБОРИ

Ознайомившись уважно та вдумливо зі змістом брошури Ії Сапіної : "Азбука для розумно мислячого виборця", приходиш до висновку, що в сучасному світі  в жодній з нинішніх країн немає  зразкової демократичної моделі, яку можна було б  повністю запозичити на інших принципах, взявши все найкраще, що існувало досі.

Демос (гр.) – народ. Кратос (гр.) – влада. Це всім відоме. явища, можливо цікаво.Весь народ (всі його представники) у державі має однакове право на загальнолюдські цінності. Саме так розуміють значення слова «народ» сучасники.Однак у Стародавній Греції, де народилося і застосовувалося словосполучення – демократія, словом «демос» ( що у перекладі з давньогрецької означає - народ) так називалося не все, а лише вільне населення, це були люди, які мали всі громадянські та політичні права.
Тому в той же час, там же, у Греції, поряд з «демосом» проживали і були безправними раби. Ще в цій державі жили раби, що приїхали з різних країн, і вільні чужоземці (купці), але вони не мали політичних прав. Крім того, серед них мешкали власні раби, відпущені на волю. Таких людей називали – метеки. Вони, ці «метеки», маючи особисту свободу, теж не мали політичних прав. Вони не могли обирати та бути обраними до владних структур.

Таким чином, ті, кого в далекі часи називали «демос», тобто менша частина населення (вільні та багаті люди), обирали зі свого середовища «кратос» (влада), яке створювало закони для зручності власного існування демосу в зовнішніх умовах, що змінюються. особистого життя. Виходить, що більшість у давній демократичній країні Греції підкорялася меншості? Нічого не нагадує така державна система? Улови, розумно мислячий читач, підміну понять (подвійний зміст) у сучасному політичному русі, що зветься «демократією».

ЛІКБЕЗ. ДОБРО І ЗЛО

Добро і зло категорії є цілком матеріальними, тому що є наслідком життєдіяльності людини. Добра думка породжує добре слово. Добре слово передбачає подальшу добру справу. Чому ж так багато зла твориться там, де люди вважають себе добрими? Може тому, що деякі думки бувають наполовину добрими (не надто злими), слова наполовину правдивими (правдоподібними) і справи наполовину благотворними («благочестиві від надлишку»), тобто не без користі? 

Яка ж безліч варіацій людських характерів та доль тоді виходить!

Якщо уявити носія зла: злісних думок, гнівних слів і незаконних вчинків у вигляді патогенного мікроба, то стає зрозумілою циклічність виникнення епідемій злобності в людському середовищі. Мікроби можуть шкодити людям, коли отримують можливість до розмноження свого виду. А розмножуються всі види бактерій та вірусів там, де немає знань про них, немає чистоти та порядку.

Там, де немає порядку, немає і чистоти. Немає культури, кажуть. Звідки ж взятися загальнолюдській культурі (шанування світла), якщо в державі, в нації, в будь-якому колективі і навіть в окремо взятій сім'ї люди, які не мають імунітету доброти в думках (позитивного мислення), легко можуть зазнати інфікування чужими злобними думками? Інші люди, які не мають імунітету доброти в емоціях (що не вміють прощати), легко інфікуються чужими гнівними словами та повторюють їх без роздумів.

Як ставитися до нинішньої політичної ситуації в країні?

На питання:"Як Ви ставитеся до нинішньої політичної ситуації в країні?"  Піньківська Емма Анатоліївна  відповідає, що  «ремствує в дусі»* та по'яснює, що це означає. 

"Мною не раз повторювалося, що людина розумно мисляча повинна вміти «ремствувати в дусі» на якесь явище чи подію, так чи інакше, що стосується її самої, якщо при цьому сама вона не може ліквідувати того, на що нарікає.

Як поводитися, щоб «врятувати і зберегти» самоволодіння , щоб не упустити свою честь, не розгубити почуття власної гідності, не уподібниться іншим кон'юнктурникам та «хамелеонам»?

Наприклад, як бути, якщо людина розумно мисляча, що має свою філософську і релігійну позицію, потрапляє в суспільство інакомислячих іновірців?

Не маючи можливості переконати або просто висловити вголос свій протест тому явищу чи події, з яким категорично не згодна (за релігійними переконаннями), людина може поставити заслін у своєму розумі, у душі та в серці. Або ще зрозуміліше – не погодитися з логікою, емоціями та почуттями навіть більшості людей. При цьому, подумки протиставити цьому явищу чи події свою логіку, свої емоції та почуття, не обов'язково їх демонструючи. Головне – не «інфікуватися» невластивими думками чи емоціями.

Сьогодні вміння «ремствувати в дусі» дуже актуально. Мудреці закликають – «залишайся самим собою!».

Не кожна людина готова ремствувати внутрішньо і відстоювати свою позицію, розуміючи ризики такої поведінки. Не всі готові витримати несправедливе ставлення до себе, продовжуючи працювати в тому ж ритмі.

Тільки той може осмислено ризикувати своїм благополуччям, хто цінує свою честь і гідність.  Эмма Піньковська

Не всі роблять вибір між компромісом зі своєю совістю та доганою від начальства. Багато хто схиляється на користь компромісу.Чому так? Мужності не вистачає.

* У словниках поняття «ремствувати в дусі» трактується, як висловлення сильного невдоволення, протесту. Передбачається, що при цьому бажана відсутність агресії та наявність володіння собю.

УЧУСЬ РОЗМІРКОВУВАТИ ЛОГІЧНО (у будь-якій екстремальній ситуації) або ЧЕКАЙ НЕОЧІКУВАНОГО!

Психічне здоров’я

Ця стаття пропонується розумно мислячим сучасникам, освіченим, у звичайному житті зовні миролюбним, досить правдивим, впевненим і рішучим, але не повною мірою вміючим керувати своїми думками, емоціями та бажаннями у несподіваній екстремальній ситуації. Несподіванка сприяє посиленню перелічених якостей, або зниження, до їх втрати.

Сьогодні багато експертів почали прогнозувати, що у зв'язку з пандемією, війною, загрозою різноманітних катаклізмів слід очікувати на пандемію психічних розладів і навіть хвороб у світі. 

Що робити?

Слід негайно зайнятися самообороною.

• Перша та головна лінія захисту для розумних та віруючих людей у ​​їхніх думках: «Все в руках Божих»!
• Друга лінія захисту виражається уявним чи словесним проханням: «Господи! Врятуй та помилуй!»
• Третю лінію захисту, звернену у бік пророків-експертів, розумно мисляча людина може висловити словами: «НЕ ДОЧЕКАЄТЕСЯ!!!» .

АРИСТОКРАТ

Портрет аристократа

Чомусь так сталося, що при слові "аристократ" в пам'яті спливають картинки шкільного часу минулого століття про таких собі надутих павичів, які носяться зі своїм статусом, байдикують, гарно їдять, але не дозволяють собі витирати об скатерку масні пальці після смаженої перепілки, рябчика чи осетринки.

З плином часу стало зрозуміло, що таке розуміння аристократизму було цілеспрямовано сформоване головними ідеологами вже неіснуючої нині країни СРСР аби принизити роль національної еліти в історії. 

Традиція продовжуєтьсяі в незалежній Україні. Ще б пак: інтелектуальна еліта зазнала шокуючої поразки у змаганні з елітою торговців, яка в нинішній Україні урочисто всілася практично у всі керуючі крісла і стрімко доводить країну до банкрутства.

То що таке "аристократ"? Відповідь шукаємо у книзі Е.А.Піньковської "Детектор лестощів".

Слово це грецьке походження. Культура і філософія греків досі сприймається в цивілізованому науковому світі як зразок і навіть, певною мірою, еталон. Кажуть, що Європа досі має досягнення різних цивілізацій:

• Римське право.
• Грецька філософія.
• Єврейська релігія.

Аристократія - (інш.гр.аristos - найкращий, kгаtos - влада) найбільш привілейований стан, знать, що має всю повноту влади в державному управлінні.

Аристократ – людина, що належить до аристократії.

Аристократ духу - шляхетна, прекрасна душею розумно мисляча людина.

Яка висота правдивості має бути у того, хто зарахував себе до рангу правильного громадянина, справедливого правозахисника та мудрого інтелігента!

Хочеш, не хочеш, а перед тобою, розумно мислячою людиною, постає якось дилема: йти далі, розпізнаючи в собі переваги і недоліки, що заважають бути справжнім аристократом, чи зупинити рух, зупинитися? Ким би ти не був і чим би не займався зараз, а йти у напрямку до найбільш привілейованого стану можна. Визнач, чого ти хочеш? Чи мати повноту влади над грошовими потоками в країні? Повноту влади над людьми? Чи повноту влади над своїми бажаннями, емоціями, думками?