СОТРУДНИЧЕСТВО

Сотрудничать – работать вместе, принимать участие в общей деятельности. Труд – целесообразная и полезно-общественная деятельность человека, требующая умственного и физического напряжения. Со (приставка) – служит для образования имен существительных (и глаголов), означая общее совместное участие в чем-нибудь. Соученик, сотоварищ, соучастник, сослуживец, соавтор и еще множество других, образованных подобным образом слов, вошли в обиход и стали привычными и оттого малозначащими.

Со-труд-ники – это люди, занятые совместным общественно-полезным умственным или физическим трудом. Значит, по логике, при наличии культуры в их общественных отношениях, они должны быть друзьями, приятелями или, в крайнем случае, нейтрально настроены друг к другу?Одно ясно: они не могут быть неприятелями или врагами. Сотрудничество не может быть эффективным в условиях личной неприязни.

МИР и СОТРУДНИЧЕСТВО

РЕКА ЖИЗНИ

Однажды жизненный путь каждого земного человека, идущего из прошлого в будущее, упирается в подножие очередной горы, возвышенности, пригорка. И возникает вопрос: а дальше, что? Неужели вновь надо взбираться наверх?
Надо, но не всем, только пытливым и любознательным. Мне стало любопытно! Взобралась. А дальше, что?Вот, стою на вершине, над пропастью. Гляжу вниз, а там – река течет, и вода в ней будто бы разделена на две половины. С этого берега вода мутная, а ближе к тому берегу – светлая, чистая и прозрачная. Очень интересно!

Спрашиваю себя: «и что же мне делать»? А внутренний голос в ответ спрашивает: разве ты не хочешь попасть ТУДА, куда устремлен взгляд?

Хочу! Но как переправиться на ТОТ берег? Он скалистый. Но какой привлекательный! На каменных уступах видны то лесные массивы, то зеленые луга, то поляны цветов и небо голубое, безоблачное! Да и гора ТАМ повыше, чем ЗДЕСЬ, на вершине которой стою. Что же мне делать?

Внутренний голос советует: если цель обозначена, действуй!

Легко сказать – действуй! Вначале надо поискать переправу. Но для этого придется спуститься вниз с вершины горы.

«Резонно! Так и поступай», – соглашается внутренний голос.

О МИРЕ

А МОЖНО ЛИ УБИВАТЬ?

Платон и Аристотель. Фрагмент картины Рафаэля

Как-то раз, удивленные ученики спросили Аристотеля.

– Учитель, раньше ты говорил нам о добродетельной жизни, а теперь утверждаешь, что можно все! Неужели можно и убивать?

Учитель ответил ученикам.

– Я имел в виду разумно мыслящего человека, который, прежде, чем совершить какой-либо поступок, отвечает себе на пять вопросов.

• Почему я это должен сделать?
• Кому я это должен сделать (себе, людям, друзьям, врагам)?
• Как я буду это делать?
• Сколько времени я это буду делать?
• Для чего это делать вообще (для блага или во зло)?

Древнегреческий философ еще в 360 году до н. э. формировал переход сознания своих учеников от рассудочного («я+они») к разумному («они + я»). Тогда же Аристотель сформулировал законы формальной логики (закон тождества, закон исключения противоречия, закон исключенного третьего). Прошли века.

Как оказалось, это великое искусство: умение мыслить логично категориями Добра, в среде сегодняшних homo sapienssapiens (разумно мыслящих современников) вновь востребовано, даже в среде верующих людей. 

Новое время требует осмысления новых нравственных высот в строительстве взаимоотношений.

ЧТО ЭТО ЗА ВРЕМЯ НАЧАЛОСЬ?

Живем под звездами и маемся.  Грешим под солнцем и не каемся.  Сын на отца идет войною.  До брата брат стоит спиною.            (Э.А. Пиньковская "Причины и следствия")

…Что это за время началось?  Люди, как будто по команде, все разом, перестали любить и уважать друг друга, и это взамен тому, что было? После объявления нового курса развития нашего общества, якобы в более демократичное и цивилизованное, наступила разруха во всем. Вместо того, чтобы становиться еще честнее, следователи и судьи принялись фальсифицировать судопроизводство, искажая действительность тем, что не доискивались правды. Множилось мздоимство и лжесвидетельство. Надо чаще задавать себе эти вопросы. Прямо так и спрашивать: - Ты в какой роли себя комфортнее ощущаешь: взяточника дающего или берущего? Коррупционера искушающего или искушаемого? Рабовладельца или раба?  Об этом же спрашивать чиновников, бизнесменов, ученых и так далее, всех остальных граждан. Пусть думают, с чем сжились, чего не распознали вокруг себя,  против чего восстали?...

(отрывок из рассказа Ии Сапиной "Нужны новые слова или новые люди?")

Трансформация негативного мышления в формировании культуры несогласия

Проявления в коммуникациях	Характеристика уровней
	Отсутствие культуры несогласия			Наличие культуры несогласия
	Высокий уровень	Средний  уровень	Низкий уровень	Низкий  уровень	Средний уровень	Высокий  уровень
КАК ТЫ ДУМАЕШЬ	Враг	Противник	Соперник	Критик	Оппонент	Рецензент
КАК  ГОВОРИШЬ	Оскорби-тельно	Уничижительно	Саркастично	Иронично	Шутливо	Уважительно
КАК ПОСТУПАЕШЬ	Мстишь (война)	Вредишь  (конфликт)	Судишься  (ссора)	Бойкотируешь (обида)	Убеждаешь (соревнование)	Благодаришь (согласование)

Вспомни, как ты думаешь, говоришь, поступаешь с неприятным для тебя человеком в соответствии с выше представленной таблицей, в блоке "Отсутствие культуры несогласия".

Для трансформации выявленного в себе негатива в позитив следует научиться думать, говорить, поступать так, как представлено в таблице, в блоке «Наличие культуры несогласия».

МОЯ ЗЕМЛЯ - книга для дітей і не тільки

Піньковська Емма. Моя земля:

розповіді. - Черкаси: Видавець

Чабаненко Ю.А., 2011. - 16 с.

Будь-яка книга має властивість дивувати читача не тільки новими фактами, але і оновленим змістом, що відкривається раптом у, здавалося б, давно знайомих речах. Як і коли це одкровення відбувається? У кожної людини по-своєму і в різний час. Швидше за все - у міру розвитку в ньому вдумливості, уміння міркувати логічно і роздумувати над питаннями, що стосуються не тільки власного благополуччя.

Дані розповіді призначені для формування почуттів: миролюбності, правдивості, вдячності й відповідальності, таких необхідних у вихованні дітей раннього віку.

Книга видана на кошти Галини Григорівни Шматок. 

Юним друзям, які закінчили
початкову школу знань,
присвячується.

ПЕРЕДМОВА

Мало хто з дитячого віку замислюється про своє майбутнє. А воно, це майбутнє, настає непомітно. Все, що було вчора або в минулому місяці, або в минулому році - це минуле.

Все, що відбувається сьогодні, тут і зараз - це теперішній час.

Кожен наступний день, кожний наступний тиждень, місяць і кожен наступний рік - це твоє майбутнє.

Майбутнє буває близьке (завтра) і далеке (в старості). Час летить швидко.

Діти підростають, переходять з класу в клас, і стають дорослими. Звички свої всі люди починають формувати в минулому (в дитинстві). Які властивості для формування свого характеру опанує дитина, такою людиною вона і стане в подальшому своєму житті.

Хто ти? Чи можеш перерахувати свої чесноти? А недоліки свої знаєш? Що є в тобі такого, над чим треба було б ще попрацювати, щоб змінитися на краще?

Можна побажати бути правдивим, але якщо не намагатися стати таким, то залишишся не повністю правдивим: не у всьому, не завжди, не з усіма. Це буде напівправда. Якщо дитина звикне чинити так, а інші не будуть вважати її правдивою, то вона образиться на людей.

Якою людиною ти мрієш бути? Справедливою чи несправедливою? Сильною чи слабкою? Чесною чи хитрою? Здоровою чи хворою? Примножуй своїми вчинками добрі і благородні якості. Старайся! Але починати слід з правдивої оцінки самого себе. 

ПРО ДОВІРУ

Як можна мати справу з людиною, якій не можна довіряти? Якщо у візку немає осі, як можна в ньому їздити? (Конфуцій)
" Мирні взаємини мають місце до тих пір, поки панує правдивість, справедливість і рівність у відносинах кожного до кожного учасника. Якщо хоч один з елементів пропадає, все припиняється. - Такий результат. У поодиноких випадках виникає взаємне розуміння провини. Ще рідше вибачаються з обох сторін, проте, як правило, обидві сторони бувають винні.Один починає сварку, інший продовжує в тому ж дусі.А якби не продовжив, то розриву можна було б уникнути?

У співпраці якостями, що цементують єднання, служать, правдивість, справедливість, рівність і довіра.

При порушенні будь-ким одного з компонентів, продуктивної співпраці не можна очікувати. Привнесений обман руйнує довіру. Несправедливе ставлення начальника до підлеглого, старшого до молодшого чи досвідченого до початківця, може викликати почуття образи, призвести до сварки і, по зростаючій лінії, довести взаємини до конфлікту. Пропала співпраця. «Маленька брехня породжує велику недовіру» говорить прислів'я.

Люди спільно, об'єднавши зусилля, можуть виправити своє становище будь-якою спільною дією. Найпростіше цього досягти співдружністю у доброму співробітництві, об'єднавши зусилля проти зла. Питання в тому, що вважати злом у політиці, науці, мистецтві?

Коли люди терплять чекають, сподіваються на краще, але при цьому не діють, то навряд чи хтось прийде і влаштує рай на землі в один і той же день, в одну і ту саму годину. Однак подібна помилка існує серед віруючих. Жаль, але вони глибоко помиляються, забуваючи слова апостола Павла до звернених у християнську віру язичникам: «Віра без діла є мертвою». (Е.А. Піньковська «Егологія»)

ПРО СВІДОМІСТЬ

"Необхідно враховувати бажання та можливості оточуючих людей до змін.

Не всі одночасно бажають змін, ще менше людей готові до зміни своєї поведінки, у звичних манерах, в лексиці, тим більше в думках. Ще повільніше відбувається пробудження суспільної свідомості до змін". Піньковська Е.А.

Чому сьогодні люди часто використовують такі показники?

Свідомість – твереза, п'яна, відсутня.
Громадянин - свідомий, несвідомий, неадекватний.
Вчинок - усвідомлений, несвідомий, аморальний.

Свідомість – здатність мислити, розмірковувати та визначати своє ставлення до дійсності як властивість вищої нервової діяльності людини.

Можливо, настав час розумно мислячим, інтелігентним, освіченим сучасникам уважніше вивчити свою розумову діяльність? Як це зробити? Для початку необхідно розглянути особисту свідомість (здатність мислити, розмірковувати) і навчитися давати оцінку подіям, що відбуваються за вищим розрядом. У соціальному середовищі окремої країни якісні характеристики свідомості конкретної людини, окремих груп суспільства, всього уряду, навіть народу необхідно визначати не за словами, а за вчинками. Пропонується семиступінчаста шкала, у трьох рівнях розвитку людини розумної. Свідомість буває:

II рівень 1. Спляча 2. Голодна 3. Сп'яніла 4. Сліпа 5. Глуха 6. Німа 7. Розгублена

III рівень 1. Що пробуджується 2. Що насичується 3. Тверезіюча 4. Прозріваюча 5. Слухаюча 6. Говоряча 7. Зосереджена

IV рівень 1. Пробуджена 2. Що наситилась 3. Твереза 4. Зряча 5. Чуюча 6. Пропагуюча 7. Осмислююча

На які вчинки здатна людина спляча? А голодний? Сп'янілий? Дії можуть бути такими:
Голодний – думає про їжу, добуває, забирає.
П'яний - думає про задоволення, непродуктивний, некритичний.
Сліпий, глухий, німий – «нічого не бачу, не чую, нікому не скажу».
Розгублений – шукає «Хто винен? Що робити? З чого і коли починати?

Якби розумно мислячі люди стали зрячими, а розумні люди стали тверезими, тоді суспільна свідомість неодмінно прокинулася би до миротворчості, розуміння, правдивості та поваги у взаєминах між людьми, націями та народами різних країн.

Піньковська Е.А. Лікбез (Про свідомість)

ПРО ДЕМОКРАТІЮ ТА ВИБОРИ

Ознайомившись уважно та вдумливо зі змістом брошури Ії Сапіної : "Азбука для розумно мислячого виборця", приходиш до висновку, що в сучасному світі  в жодній з нинішніх країн немає  зразкової демократичної моделі, яку можна було б  повністю запозичити на інших принципах, взявши все найкраще, що існувало досі.

Демос (гр.) – народ. Кратос (гр.) – влада. Це всім відоме. явища, можливо цікаво.Весь народ (всі його представники) у державі має однакове право на загальнолюдські цінності. Саме так розуміють значення слова «народ» сучасники.Однак у Стародавній Греції, де народилося і застосовувалося словосполучення – демократія, словом «демос» ( що у перекладі з давньогрецької означає - народ) так називалося не все, а лише вільне населення, це були люди, які мали всі громадянські та політичні права.
Тому в той же час, там же, у Греції, поряд з «демосом» проживали і були безправними раби. Ще в цій державі жили раби, що приїхали з різних країн, і вільні чужоземці (купці), але вони не мали політичних прав. Крім того, серед них мешкали власні раби, відпущені на волю. Таких людей називали – метеки. Вони, ці «метеки», маючи особисту свободу, теж не мали політичних прав. Вони не могли обирати та бути обраними до владних структур.

Таким чином, ті, кого в далекі часи називали «демос», тобто менша частина населення (вільні та багаті люди), обирали зі свого середовища «кратос» (влада), яке створювало закони для зручності власного існування демосу в зовнішніх умовах, що змінюються. особистого життя. Виходить, що більшість у давній демократичній країні Греції підкорялася меншості? Нічого не нагадує така державна система? Улови, розумно мислячий читач, підміну понять (подвійний зміст) у сучасному політичному русі, що зветься «демократією».