СУДЖЕННЯ ПРО НЕДОЛІКИ

   М.К. Рерих. Конфуций справедливый. 1925.

У сучасному світі воєн, революцій, терору, суть яких полягає в міжособистісних конфліктах, мимоволі виникає думка: чи достатньо в світі будь-якого рангу політичних діячів здатних розумно мислити і усвідомлювати міру особистої відповідальності за їхні дії? 

Чи розуміють політики, що відповідно до масштабу довіреної їм влади до управління світом і порядком на планеті, на континенті, в співдружності країн, в окремо взятій державі, при невмілому (несправедливому) правлінні в обов'язковому порядку будуть виникати претензії народів, народу, держав, націй.

Справедливість - неупередженість.
Упереджений - схильний до чого-небудь.
Далі розмірковуємо, до чого схильні, упереджені ті чи інші політики, які тим чи іншим шляхом виявляються на вершині піраміди влади? Цікаво відзначити явище, що піраміди різного масштабу, а схильності у тих, хто на вершині, однакові. Чому? Тому, що вони все однодумці: бажають влади, спрямовуються до влади, домагаються влади. І ось, кожен, хто побажав, виліз на вершину влади, припустимо, в своїй країні, обов'язково прийде до тями від передвиборної ейфорії і запитає сам себе: "А далі що?"
Подивиться вниз: "Ой, скільки людей (виборців, політтехнологів, однодумців) мені допомагали зійти на цю вершину! Ой, скільки грошей (від держави, від спонсорів і своїх особисто) витрачено! Ой, скільки сил (сили волі, сили розуму, сили духу) ще належить вкласти, щоб усім, хто допомагав догодити і віддати борг, відплатити сторицею! " Залишимо засмучених переможців і радісних виборців будувати щось хороше, світле, значуще, що вони задумали.
Звернемо погляд на ту частину людей, які не обирали, не допомагали, не вкладали грошей у процес досягнення вершини влади пемігших діячів. Вони, друга частина виборців, теж громадяни цієї держави, жителі цієї області або міста. Але не однодумці з переможцями. Як бути їм з тими, хто переміг? І як бути з ними тим, хто переміг? Два протистояння. Чи не вороги, які не противники, але суперники і опоненти.
Мудрий Конфуцій вчив: "З добрими людьми (в нашому прикладі це свої люди ) вчиняй по-доброму, а зі злими людьми (не своїми ), вчиняй по справедливості, тобто за законом". Виконання цієї поради можливо лише в тому випадку, якщо керівник позбавлений пристрасті до чого-небудь. А якщо не позбавлений? Тоді для нього, як і для всіх інших - суд згідно із законом.
У світі, де прийняті високі моральні норми і правила у взаєминах, "не свої" люди будь-яку схильність вождя позначать не як злочин, а як недолік в ньому (знань, досвіду, рішучості), і будуть обурюватися: "як така людина могла опинитися у влади? "

Недолік - вада, недосконалість, неправильність в комусь-, чомусь - небудь.

СУЖДЕНИЯ О НЕДОСТАТКАХ

Н.К. Рерих. Конфуций справедливый. 1925.

В современном мире войн, революций, террора, суть которых состоит в межличностных конфликтах, невольно возникает мысль: достаточно ли в мире любого ранга политических деятелей способных разумно мыслить и осознавать меру личной ответственности за предпринимаемые действия? Понимают ли политики, что в соответствии с масштабом доверенной им власти к управлению миром и порядком на планете, на континенте, в содружестве стран, в отдельно взятом государстве, при неумелом (несправедливом) правлении в обязательном порядке будут возникать претензии народов, народа, государств, наций.
Справедливость – беспристрастие.
Пристрастный – склонный к чему-нибудь.
Далее рассуждаем, к чему склонны, пристрастны те или иные политики, которые тем или иным путем оказываются на вершине пирамиды власти? Интересно отметить явление, что пирамиды разного масштаба, а склонности у тех, кто на вершине, одинаковые. Почему? Потому, что они все единомышленники: желают власти, устремляются к власти, добиваются власти. И вот, каждый, кто пожелал, взобрался на вершину власти, допустим, в своей стране, обязательно очнется от предвыборной эйфории и спросит сам себя: "А дальше что?"
Посмотрит вниз: "Ой, сколько людей (избирателей, политтехнологов, единомышленников) мне помогали взойти на эту вершину! Ой, сколько денег (от государства, от спонсоров и своих лично) затрачено! Ой, сколько сил (силы воли, силы разума, силы духа) еще предстоит вложить, чтобы всем помогавшим угодить и отдать долг, отплатить сторицей!" Оставим опечаленных победителей и радостных избирателей строить то хорошее, светлое, значимое, что они задумали.
Обратим взор на ту часть людей, которые не избирали, не помогали, не вкладывали денег в процесс достижения вершины власти победивших деятелей. Они, вторая часть избирателей, тоже граждане этого государства, жители этой области или города. Но не единомышленники с победителями. Как быть им с теми, кто победил? И как быть с ними тем, кто победил? Два противостояния. Не враги, не противники, но соперники и оппоненты.
Мудрый Конфуций учил: "С добрыми людьми (в нашем примере это свои люди) поступай по-доброму, а со злыми людьми (не своими), поступай по справедливости, то есть по закону". Выполнение этого совета возможно лишь в том случае, если руководитель лишен пристрастия к чему-нибудь. А если не лишен? Тогда для него, как и для всех остальных – суд по закону.
В мире, где приняты высокие нравственные нормы и правила во взаимоотношениях, "не свои" люди любую склонность вождя обозначат не как преступление, а как недостаток в нем (знаний, опыта, решимости), и будут возмущаться: "как такой человек мог очутиться у власти?"

Недостаток – изъян, несовершенство, неправильность в ком-, чем – нибудь.